Персональний сайт Максима Холявіна

Без назви. Тиша

Плавну ходу твого тихого замилування
підтримує сітка складна із каменю та заліза.
Під ноги щоразу догідливо підступають
долоні perpetuum mobile, ніжної шкіри торкаються
ступні божественної, зачіпляє ледь-ледь полог мантії білої
попіл і сніг на рельєфній шкірі досконалого створіння…

Залишає краплинку йоду вітер у піднебінні,
кінчики нервів спалахують, короновані небом сонливим,
ти вся – одна таємнича сила, вабиш зірки крізь морок,
порожнеча самотня тоді обертається вечором,
і чайник скипає під дахом альтанки, мудрець,
затаврований сріблом на скроні, всміхається…

містикаметафізикаприродафілософія

Максим Холявін • 25.03.2014


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: