Персональний сайт Максима Холявіна

Мутуалізм і люди.

Scratch my back and I’ll scratch yours.
Англійська мудрість

Є таке цікаве явище в Природі, назване біологами «мутуалізм» – різновид симбіозу, коли обидва види отримують взаємну вигоду від співіснування. Приклади відомі з дитинства: крокодили, потребуючі чистки зубів, і колібрі, котрі їдять під час «чищення»; комахи, що користуються пилком квітів для харчування, запилюючи їх під час збору; рак-самітник, що носить на собі актинію заради захисту і тим допомагає їй харчуватися; а також більш тісні взаємини між кисломолочними бактеріями у нас в кишковику і нашим організмом. Подібних стосунків на планеті безліч. Їдло тут виступає головною валютою в силу природи буття. Не все вичерпується конкуренцією. Види, вважані нами за «нижчі» по критерію свідомості, виявляють раціональність, подекуди вищу за хвалений людський інтелект.

scrtch_my_back

Scratch my back and I’ll scratch yours.

Різні тварі здатні винайти спосіб оптимального співіснування, відштовхуючись від наданого їм рівня свідомості, натомість ми, люди, навіть із собі подібними не можемо дійти згоди, воюючи за крихти. Такий симбіоз має іншу назву – «паразитизм», коли один бере від іншого без зворотної послуги, тим самим шкодячи йому. Поки спільнота людей мала, є усвідомлення необхідності підтримки спільного джерела благ (наприклад, озера), всі бачать, як від внеску кожного загальна вигода зростає. Проте, як тільки кількість користувачів одного такого джерела перетинає певну межу, в декого з’являється спокуса взяти без віддачі. В малих кількостях подібна діяльність не наносить великої шкоди, та от біда саме в тому, що згодом спокуса виникає у все більшої кількості користувачів, і тоді починають страждати і доброчесні, і саме джерело благ, позбавлене необхідних інвестицій.

You me – me you.

Суть інтелекту полягає в умінні виробити правила користування спільним джерелом благ. Щоб не штовхатися, не гризтися і не виснажувати свій ріг достатку. Кожен хоче урвати багато, але так само кожен усвідомлює, що затрати на боротьбу можуть перевищити можливі вигоди від перемоги, а тому простіше вести цю гру за правилами. Наприклад, підходити і ловити рибу з озера по черзі. А коли ще всі будуть підгодовувати рибу в озері, то улов кожного від одного підходу зросте. Я даю та отримую сам – ось такий мутуалізм. Безумовно, це спрощена модель, існує безліч факторів і ризиків, але, в будь-якому разі, співпраця на спільне благо таки збільшує виграш кожного. І виграш цей завжди більший, ніж від егоїстичного загарбання всіх благ. В цьому суть мутуалізму – вигода завжди взаємна.

Але біда в тому, що паразитична філософія, в силу історичних обставин, так рясно всоталася у свідомість людей, що будь-які «альтруїстичні» рішення майже не сприймаються попри всі можливі вигоди. Один не бажає прийняти їх, киваючи на ницього сусіда, мовляв, «чого я буду старатися, аби той *** збагатився на моїх зусиллях!» Другий каже «та нащо воно мені треба?!», продовжуючи збивати ноги на корявій дорозі без освітлення. І так, поки спільне корито ще має якісь крихти на дні. От коли крихт не лишається, хоч-не-хоч, а доводиться або об’єднуватися, або гризтися до згину. Екстремальні умови завжди – ідеальний стимул для самоорганізації, за мирних часів не вистачає мотивації. Чи приречені ми щоразу проїдати здобутки купки ентузіастів, від революції до революції? Важко сказати. Є надія, що соціальна еволюція таки відбувається, і що ми, рано чи пізно, таки усвідомимо необхідність мутуалізму заради виживання і забезпечення добробуту – не тільки в смутні часи.

Лактобактерії існують в стосунках мутуалізму з нашими нутрощами.

Лактобактерії існують в стосунках мутуалізму з нашими нутрощами.

Найсмішніше те, що мутуалізм породжений егоїзмом. Ти не працюєш на когось, ти працюєш на себе. Але працюєш таким чином, що, добуваючи пряники від іншого, надаєш пряники йому. При цьому ви обидва лишаєтеся задоволеними, ніхто не має дискомфорту. Хоча ніякого альтруїзму в тому нема. Рак-самітник захоплює собі актинію заради захисту від недругів, однак актинія так чи інакше отримує бонуси від змоги переміщуватися, знаходячи більше їжі. Рак-самітник, може, зовсім байдужий до добробуту актинії, але вигоду отримують вони обидва. Можна не любити свого сусіда, однак вдвох ви вірогідніше зможете захиститися від спільного недруга. Можна не любити свого сусіда, однак якщо ви вдвох годуватимете рибу, то обидва отримаєте більший улов. Можна не любити свого сусіда, та коли між вами є порозуміння, то значно менше часу та місця в житті займатимуть розбірки, хто кому заступив за межу. Вивільниться стільки дорогоцінних годин і днів, котрі можна присвятити чомусь цікавому та приємному. Ми можемо і не турбуватися про сусіда, коли збираємо гроші на ремонт дороги або будинку, та всі виграють в результаті. Далі вже інтелект хай підкаже, що за участі більшої кількості людей сума внеску зменшується, і те саме благо можна отримати дешевше.

KulturтектонікаГармоніяПосполите

Максим Холявін • 24.03.2014


Previous Post

Next Post

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *

Plugin Sponsor Credit To Top 10 Engineering Colleges Anna University