Персональний сайт Максима Холявіна

Без назви. Обнулення

Хтось із трьох легендарних братів колись випустив стріли,
уламки тих намірів досі блищать в молитвах і свічках
на вершках пасок, спечених вже без присутності віри у будь-кого із богів.

Нам тепер тільки шепіт по вовні озимих,
випадкові залітні сни, що здіймають задовго до дзвону будильника,
на повіках жаринками тліють питанням німим.

Все спалено, пішло, нічого не лишилося,
хитає голову, мов човен по ріці, кілометри спорожніли, білі сторінки,
літери чужі і літерам чужий.

Всі слова зітліли, зблідли на тканині кольори, розплівся візерунок,
вмерли люди, фото пожовтіли, незнайомі ноти і пісні,
один уранці п’єш повітря сіре, барви неба кришиш у руці.

Затягне паволока очі, упадуть повіки – дощ піде,
побачиш – над криваво-чорними полями – люди
бовванять в імлі понад стернею.

Не скажуть, не пояснять, не пропустить відстань повідомлення,
між нас ніщо загрозливим відтінком темряви, одну-єдину
тільки руки грубі ніжно до тебе протягують – зернину:

Посади.

етносЗемляметафізикаМузикаприродафілософія

Максим Холявін • 22.03.2014


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: