Персональний сайт Максима Холявіна

Без назви. По той бік історії

Наївно думали: це все,
а далі вже якось пом’якше,
наївно вірили в можливість еволюції
через одну лиш її необхідність.
Одначе нові постають кольори прапорам,
нові виникають палітри на контури старих драм,
і нишпорить зима нова дворами,
прекрасні девальвуючи думки
на біржі виживання.
Монета крутиться (годину за годиною),
збирають ставки, коні долі б’ють копитами,
історія лишила всіх на другий строк – складати іспити.
Питання ставить міфологія, мовчать суфлери істини,
безладний в класі зависає гомін,
й шурхіт рук об стрижені потилиці.

Від часу згадую, що можна сподіватися,
не в якості мотиву до неробства, – стимулу для тіла
ворушитися, вдихати, пітніти –
під натиском морозним хоч би як рости-квісти,
пригадуючи мудрість дерев, чиї корені в темряві,
а верхівки пестять хмаркам акварельні животи, можливо,
потім якось, десь за пару мільярдів трильйонів років,
спекотним липнем жовто-білим,
у затінку вишневім пасторалі імені Тараса –
в долонях млості сонної всміхнемося, у морі часу бо
така силенна сила років світла,
що все «скінчиться добре» – тільки вибери.

ІсторіяВелика ПорожнечаекзистенціяЗанепад Європи

Максим Холявін • 11.03.2014


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: