Персональний сайт Максима Холявіна

Без назви. Полудень

Залишися на довше, полудень,
на тлі космічних відстаней завжди не досить літа.
Накрутити поглибше басів тепла,
і Сонце хай бринить зеленкуватим шаром хвиль,
ми тіла зануримо в пісок без руху,
віддаючись гудінню кожним нервом.
Зірки – на землю висипані перли,
ходи, збирай в шухляду сни
про захват висоти,
досвітнє прохолодне молоко,
про захід у терпкій імлі.
Фарбує плями по той бік повік,
червоний фон вкрива супрематизмом,
ламається тендітність Пустоти,
проливається до неї крик,
летить на дно, кидає білі іскри,
розплющиш очі – досі мерехтить,
кришталь зими вже піддається кресу,
продовжується полудень, похід
вздовж берега продовжується…

doomвітерВелика Порожнечагра світладухекзистенціякосмоскоханнялітомедитаціяметафізикаминулемиттєвістьмореМузикаполуденьприродарозчинення в просторіспогадиспогляданняфілософія

Максим Холявін • 05.02.2014


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: