Персональний сайт Максима Холявіна

Без назви. Харон навпаки

З тобою, дитя, до сну,
я, неначе Харон, іду,
хіба цей світ добрим був
хоч колись? Та чомусь
вистачало бажання нову
долю витягти із пітьми,
щоб жила, всупереч страху,
щоб жила – жила всупереч…
Поки можуть іти батьки –
хай навчають ходити дитя,
озирнеться колись воно,
коли ми на межі небуття
підіймем привітально долоні,
зрозуміє, що далі – саме,
може, крикне, а може, змовчить,
позіхне, і далі піде
по піску, по камінню гір,
окрай моря і неба окрай,
на хвилину змутніє зір,
але потім є потім – звикай.
То про що ж мені розповісти,
поки я ще Харон навпаки?
…про обіцяну змогу цвісти
і, по змозі, яскраві сни…

Arnold Böcklin – Die Toteninsel (ІІІ), 1883

дитинажиттянародженняобіцянкасмертьснифілософіяХарон

Максим Холявін • 16.01.2014


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: