Персональний сайт Максима Холявіна

Без назви. Червона нитка

Казна-чому моя душа так любить
меланхолійний потяг непривітних далей,
напоєних по вінця порожнечею…

 

Бере невидима рука
з грудей моїх червону нитку,
на себе тягне – я злітаю,
недолугий змій повітряний,
і котяться щоками перли,
підсушеним квіткам солона радість,
таке примарне світло протинає сутінь,
реальність надуває крила без надії,
як завжди, тисячу разів підкреслене видніше:
де смерть блукає стомленою дівою,
там кінь життя під ноги висипає яблука,
де розкарячилась опора десять тисяч,
там птах сидить, і ніц не тямить небезпеки.
Там тягнеться моя червона нитка,
то ниє, то гудить, то солодко вібрує,
рука невидима утомиться – відпустить,
і спогад понесе на пір’ї ковила…

http://grooveshark.com/songWidget.swf

doomвітерВелика ПорожнечадухекзистенціяЗемляковилакосмосмістикамедитаціяметафізикамиттєвістьМузиканебоприродасмертьспогадиспогляданнястеп

Максим Холявін • 08.01.2014


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: