Персональний сайт Максима Холявіна

Останнє слово [крізь сон]

Ти пам’ятаєш мить – свинцю відтінки
лагідно лягають на повіки,
ліхтарі виказують секрети хмарам,
клітини слів пливуть і потопають
в повітрі повстянім?..
Ти пам’ятаєш мить – на грані засинання
під чорним листям і гіллям сумним,
під шелестіння й скрегіт від морозного прибою,
світ зігрівся під тобою
й затремтів..?
Ти пам’ятаєш? Гуркіт серця,
і дощ зимовий з довгих вій
змивав сліди думок, і музика натомість
лилася в храмі під склепіння,
наче Серафім?..
Мить… коли ми стались
питанням краплі на холоднім склі,
і закохались в ці лани туманні,
дорогоцінні між нічого –
сни…

doomВелика Порожнечагра світлаекзистенціяЗемлязимакосмоскоханнямедитаціяметафізикамиттєвістьМузиканебоприродарозчинення в просторісниспогляданняхрам

Максим Холявін • 28.12.2013


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: