Якщо засумуєш раптом,
розведи олією той сум у чайнику,
гарно підігрій і розмішай,
налий у горнятко,
всередину залий,
дивися, на папері твого втомленого погляду
в останнім світлі набурмосеного грудня
проявляться світлини лісових безодень,
ритми чорних стовбурів,
гілок тендітних скрипки,
небо – по той бік, таке блакитне, наче вперше,
сонце в ковдру сіру вкуталося вже,
лише червоне пасмо видно із-під повсті…
Висять в повітрі декілька брунатних ягід,
забутих часом з невідомої причини,
з небес повільно осідають, наче патока,
хвилі нерозбавленого космосу,
між Землею й Сонцем залягає тиха пустка,
зал очікування снігу.

2 Replies to “Без назви. Сум як естетика.”

  1. … такий красивий сум, здається, – він сам на себе задивився…

Напишіть відгук