Персональний сайт Максима Холявіна

Без назви. Прикордоння

Важкий тягар відточеному розуму
вглядатися в зіниці, погляд гострий
шпилить серце, мов метелика до пінопласту,
до стіни, нагрітої безжальним світлом логіки
подій, один за одним промені
підпалюють мозаїку клітин твоїх,
і тут питання – стати більше,
чи сховатися? Побачити, що там, за краєм обрію,
і не знайти знайомих слів, і оніміти, поки
у горлі не складуться правильні частоти
відповісти тому, що нам руйнує мозок,
коли ми на межі самих себе спинилися,
і от – задумались, як далі бути..?
Ти не знаєш відповідь,
і я не знаю, і ніхто нам точно не розкаже,
до чого приведуть нейронні вузлики,
короткі замикання – отому такі самотні ми
в обіймах навіть нам найближчих Інших,
долиною останньої пітьми не подадуть руки,
наскільки б не хотіли,
із-за хмар не варто теж чекати допомоги,
тут мить тебе перед тобою сиротлива
зависне в проміжку між подихом,
і слово зникне, ти тоді послухай образи,
що скажуть, може, щось хороше…
принаймні, є на те резони сподіватися.

http://grooveshark.com/songWidget.swf

doomВелика ПорожнечаекзистенціяЗемлякосмосмедитаціяметафізикамиттєвістьприродафілософія

Максим Холявін • 27.11.2013


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: