Персональний сайт Максима Холявіна

Без назви. Приховані води

У воді тихо –
вона мій другий фізрозчин
з часів проживання в Мамі,
то чом би й не послухати тишу
простих геніальних правил,
за нами що тягнуться, як пуповина
з часів перших криків буття,
дитина – завжди, ми одне і те ж,
із одної накручені глини,
а світ – вогонь, ну то, може, смерть –
це виставка нас на продаж:
одним – черепками для рук нових,
іншим – добрими глеками, може на’
з молоком якимсь для малих,
що за нами в вогні ідуть.
У воді так тихо –
та чутно гул – то гудить
надмуханий вітром плом-
інь, Сонця шматок, літосфери
протяжний хор,
ти на спині лежиш у кар’єрі,
тобі ближче до серця планети,
ув обіймах тутешньої дхарми,
порожніше нема бо за степ,
краще гуру нема за баб
і насінням вщент повних квіт-
ів, що в полі навкруг стоять.

Велика ПорожнечаводадухекзистенціяЗемлякосмослітометафізикаприрода

Максим Холявін • 21.11.2013


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: