Персональний сайт Максима Холявіна

Свято

Про все на світі – ні про що,
для всіх і ні для кого, просто,
просто так, коли нема
мети, а на душі – святково.
Удар, удар – складають ритм,
риска, риска – вже картина,
вихляє дзиґою наш світ,
ми стегнами разом вихляємо.
Сиджу, сидиш, сидять, сидить,
в зіницях: вікна, стіни, люди,
лампи, квіти, книги, сніг,
автомобілі, світлофори, вечір…
Стріла летить… стріла летить…
стріла летить без указівок,
спинилась мить до майже повної
своєї нерухомості, зависла
стрілка між двома
малими точками на полі,
і не біжить намарно, цить!
тік-так не піде, не піде,
Улан-Уде і каркаде,
Екзюпері-Сен де,
біде, ніде,
програти неможливо,
тільки роль
змінити на монокль
мовчазного,
солодко німого.
Мить стоїть, біжить розмова
ні про що, не викотиться слова,
я мовчу, ви граєте, бринить
у вусі музика… чудово…

Велика Порожнечаекзистенціязнічев'ямиттєвістьприродарозчинення в просторіспоглядання

Максим Холявін • 15.11.2013


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: