Персональний сайт Максима Холявіна

Без назви. Балачки про смерть

Ти щезнеш! –
Прикро, дуже жаль,
мені хотілося б іще
дивитись, як поверне абрикоса
весінній шарм,
квітневий сніг.
Біда не в тому, щоб навічно,
вся справа в тому, щоб удосталь,
повніша чаша, чай міцніший,
і глибше світло у очах.
Але летять у вирій зграї,
на катафалках чорне листя,
годинник зі стіни шепоче:
«Поспішай, ковтки останні!»
Вона сказала: «Не журися,
у серці те, що не вмирає», –
його уже тріпочуть крила,
готове птахом вогняним
злетіти в пам’ять і чекати,
поки сансара обернеться,
і знову бачитимуть очі
танок весільний абрикос.

дереваекзистенціяЗемлякосмослистопадмедитаціяметафізикамиттєвістьосіньприродасмертьспогляданняфілософія

Максим Холявін • 04.11.2013


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: