Персональний сайт Максима Холявіна

Без назви. Шал води

Дивись: танцює бунтівна вода
по морю та землі,
зігріта прагненням упасти
знічев’я в назване життям,
коли торкаються долоні
всього з усім – ти бачиш? –
коли тягнувся до Адама,
бог бачив дзеркало, розбурхане
своє обличчя в темнім склі
первинних вод, поки носився,
і хвилювався біс в ребрі.
Ошаленів: хай буде світло!
Я хочу статись, я волію,
чорт забирай, і Люцифер
хай буде теж, і буде Єва,
і будуть люди на землі!
На сьомий день упав сп’янілий
попід малюнком на стіні печери,
дерев печеристі тіла, налиті соком,
пестять небо, з нього сіє на чоло,
змія повзе по стовбуру, звивається плечем,
і пропонує дамі сидру,
в кущах сидить пантера біла,
тривожить риком п’яний сон,
під місяцем танок сатирів,
Адам на бубні ритм баїть,
в серпанку синім Єва, як Лілея,
доричний ордер сплетений ущент
зеленим вусом кучерявим.
Зірки віщують час, тік-тік,
тумани ранку бородою стиглим тілом,
дерева шати без жалю відкинуть,
буде білим – пінний тік,
в долонях грона червоніють,
і ось перед собою – ти,
навколо води шаленіють,
зітхаєш – можна далі йти…

інстинктибезбожжягра світладемонидухекзистенціяеротикаЗемлякосмоскоханнялісмістикаметафізикамореМузиканічприродасекстеїзмтотемізмфілософіяшамани

Максим Холявін • 17.10.2013


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: