Персональний сайт Максима Холявіна

Ноктюрн (у чотирьох частинах)

І.
Осінь. Хрести св. Петра
і чорна вода проступає з землі
(моя пам’ять) – збирає став.
Знову «Тихі пісні»,
знову тиха журба і кохання,
до вічності непридатне, жага,
позбавлена тамування.
Сповзаються тіні, ціна тепла
зростає, змішався циркадний ритм,
небеса напиваються ультрамарину,
між гілок в голім парку помітно дріад.
Крадькома, навшпиньках ніч, м’яка,
нечутна, лагідна та хижа,
від листя у легені в’ється опіат,
з червоною душею ртуті срібло обіймається…

http://grooveshark.com/songWidget.swf

ІІ.
Довкола все – безодня, а безодня –
шанс захоплення в падінні,
потаємні двері втечі від обіймів смерті:
«Дякую! А тепер іще раз!» –
із руки на друзки острах,
фатум постає безмежним,
задалеко ми зайшли у царстві ночі,
що тепер? – дивись, у лісі
над водою чорною танцюють
душі, а здавалося – нема вже,
а всі тут, у радості й турботі,
на поверхні проступають перли –
стиглі фрукти ностальгії,
не вкуси багато, гомеопатична
суть цієї терапії.

http://grooveshark.com/songWidget.swf

ІII.
Сонце – радість серпаря,
вечір – кольорова туга,
тягнеться з грудей стріла
і десь за лісом губиться.
Ми прокидалися колись у світі мрій,
таємничих і буденних, світлих і не дуже,
з часом тіні скоротилися під світлом ліхтаря,
та не пішли, в кімнатах дальніх зачаїлися.
Вночі ти чуєш дивний стук
і шурхіт, і стискає дихання
від страху і журби без видимих причин,
ідеш зі свічкою по коридорах,
сомнамбула. У тиші хід годин,
мільярди п’ють, жадають див,
мільярди падають і плачуть,
а тіні стукають з-за стін,
гукають, чують їх, але не бачать.
Руки у мастилі, хліб і стіл, і піт,
і сльози, Рік Новий, Різдво, і Коляда,
і сніг, асфальтова дорога,
сон врятує до наступного пришестя,
пазурів осіннього неврозу.

http://grooveshark.com/songWidget.swf

IV. Кода.
Вітер виє, висновку нема,
дощ по склу, скінчилися слова.
Тонка стіна, із цього боку чай,
із того – демони збирають грона драми,
карнавал довічний, вистачить на всіх питань,
повернуться колись дрімучі далі Едди,
а поки що диктує вірш мовчання,
на столі запарюється чай,
по склу стікають чорні кілометри…

http://grooveshark.com/songWidget.swf

doomінстинктибезбожжявітерВелика Порожнечагра світладемонидухекзистенціяеротикаЗемлякоханнялистопадмістикамедитаціяметафізикаминулемиттєвістьМузиканічнебоосіньприродарозчинення в просторісмертьспогади

Максим Холявін • 02.10.2013


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: