Персональний сайт Максима Холявіна

Серпень уже тримає в собі Листопад

Листопад замішує у тиглі сутінь –
густий холодний шоколад,
у непривітнім просторі його
прості насущні речі враз
злітають у ціні і роблять раптом нас
багатшими (неначе лотерея).
Вже скоро сніг, вже скоро сон зимовий,
фантоми вуличні наповняться блакитним світлом,
поки що вони сіренькі та прозорі,
губляться в дощу на тлі зажурених небес.
На пірсі холодно і вітер,
позаду місто кличе в затишок вернутись,
а я відтягую мить насолоди,
хвилі роздивляюся впритул.

 

(примітне чим те сіре море?
Із нього зараз вилізе Вес Борланд,
розкаже нам, як виглядати голим,
і полоскоче нерви слухові ділеєм.)

 

Упаде пітьма,
з ланця зірветься підсвідомість,
прострілить мозок всім колишнім сексом,
феї полетять під стелею переливом барвистим світляків,
зблисне рука на чорному мереживі,
схвильована в легкому русі,
запаморочиться від млості
та чарівності навколо розум…

 

упадеш, утомлений екстазом,
оговтаєшся від солоних губ на щоку,
позаду досі кличе місто,
комір вище, позіхнеш,
вертаєш…

інстинктивітергра світлаекзистенціяеротиказимакоханнялистопадмістикамиттєвістьмореМузикаприродасекс

Максим Холявін • 17.08.2013


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: