Персональний сайт Максима Холявіна

Заворожує малюнок на камінні,
що сотню тисяч літ лежало на ковадлі ярості буття,

 

(воістину, його магічний візерунок виступив, як піт
на вигинах матерії у божевільнім вихорі Тандаву,
постійний тиск сліпого руйнування,
урешті-решт, дає своїй потужності тотожне,
у тому пізнається мить краси абстрактних ліній,
насправді, кожен реалізм є тільки справа трактування
калейдоскопу безкінечного дощу фрактального…)

 

а за десяток років на твоєму ніжному обличчі
проступить малюнок Пустелі,
в очах відіб’ється полýм’яний знак,
і колір їх, і втома, й досвід, мудрість їх –
сплетуть вірші на білому папері
такими літерами, наче язики вогню,

 

(що є реальність, як не самопочування бога,
він здійснює себе в тобі й мені, буття – його крива дорога
крізь тумани атомного моря. Левіафан, він спричиняє хвилі,
б’ються, плетуться, вузлами вкладаються,
глузд серед того збивається й губиться,
логіка кришталева у крайній степені себе
броунівським рухом виявляється…)

 

шляхи твої накреслять мапу зморшками,
з трьохсот шістдесяти собі свої сам вибереш,
чоло твоє за себе промовлятиме,
в поході сам собі ти будеш піснею,
сліди по лініях барханів – музика твоєї невимовності,
Душа твоя – дорогоцінна, як вода…

 

(на всьому тут лежать ознаки безуму,
так небагато важать прогляди свідомості,
але ж до біса гарний виплітає з шерсті килим
рука твоєї жінки непохитна, наче Доля,
ти спалахнеш на мить миттєвості у полі зору Сонця,
яка тому ціна, коли не лиск окисленого кремнію крихтинки?..)

http://grooveshark.com/songWidget.swf

екзистенціязвірікосмоснебопісокприродапустелярозчинення в просторіспогляданнятеїзмфілософія

Максим Холявін • 14.08.2013


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: