Персональний сайт Максима Холявіна

浮世絵

Небо втомлено всміхається,
спекотою саме себе замучило,
побігло марафоном, сил не зрахувавши,
вечір ось уже, а ще не фініш.
Я розкину руки, очі й вуха,
буде сітка, схожа на радари,
всяко фіксуватиму статистику
спектрального дрижання між секундами.
Остиває листя та доріжки,
остиває світло над землею,
тихше голос, і слова прозоріші,
небо усміхається і в сон зісковзує.

Хокусай – Ніжний вітер, ясна погода

екзистенціямедитаціяметафізикамиттєвістьМузиканічнебоприродарозчинення в просторісаторіспогляданняукійо-ефілософія

Максим Холявін • 07.07.2013


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: