Потаємне вікно у зарослий сад –
берег моря моїх ендорфінів,
мені хочеться й трохи лячно за
його тіні важкі подивитись:
– А раптом насправді там буде кінець
локації й сіра така площина
побіжить ген до обрію під небесами,
та ніколи його не торкнеться?..
– Може, все-таки, там інший сад огортає будинки,
і повно дрібниць, і господар гуляє
між білих троянд, а собака кудлатий
крокує за ним?

Напишіть відгук