Персональний сайт Максима Холявіна

По слідах Заратустри

мудрий присмерк втомлених очей
визирає таке, що побачить не всяк…

За каменем камінь,
за гребенем гребінь
з рудої руди постає,
а небо таке непривітно бузкове,
а вітер так пахне флюїдом грози,
однак там, позаду, внизу
час від часу розходяться хмари,
я бачу, сліди –
домальовують риси ландшафту,
я бачу, полин проростає крізь пил…

По слідах Заратустри,
вогняного діда,
верблюдом здебільшого,
бо так уже звик…
за горами невпинно здіймається крик –
золотаво-молочна зоря,
ми до неї, по-своєму кожен, повзем,
не по нас бо стояти за так…

Всі опинимось там,
на долонях богів,
побудованих з наших кісток,
обіймемо за талію небокрай,
в годиннику тектиме
після нас
пісок…

http://grooveshark.com/songWidget.swf

doomвітерВелика Порожнечагоригра світладорогаекзистенціяЗемляметафізикамиттєвістьрозчинення в просторісаторіспогадифілософія

Максим Холявін • 12.06.2013


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: