Персональний сайт Максима Холявіна

Дороги тягнуться у нескінченність,
обрії розкидаються навкруги,
не рахуємо кроки і кілометри,
ідемо, щоб іти.
 
Тягнуться погляди, парость збирають,
серце тремтить, ось-ось вистрибне геть,
але все одно тиша зовні, лиш гравій
під черевиками трошки хрумтить.
 
За межами чутного тягнеться нота,
«А», атмосфера співає буття,
тихо навколо, всередині дзвони
ревуть мідяні мадриґали.
 
Зморшка в чолі вертикальна прорізалась,
тягнеться плавно, засвідчує імпульси,
руслом тече ріка я, відміняється,
кроки друкують у час падежі…
 
http://grooveshark.com/songWidget.swf

doomВелика Порожнечадухекзистенціямістикамедитаціяметафізиканеборозчинення в просторіспоглядання

Максим Холявін • 17.04.2013


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: