Персональний сайт Максима Холявіна

Побачив щось, і ось… ;)

Прошита біографія трамвайним полотном,
ранковим променем оплетена дбайливо,
трясеться сенс життя по рейках між городів,
коли до горизонту пролягла безодня
за розрисованим подряпинами склом
під генеральний бас з горлянок мідяних
биків, тривожить сон його недосконалий дзвін,
тінями пролітає гранями трави…

 

Знаю, що є тут, знаю, що є там,
стежини знаю із розбитого асфальту,
поверхні знаю, наче Місяць а чи Марс,
а ще старі навіси – приховатись від небес.
Вони мене теж добре знають:
парканчики, ворота, вікна і дахи,
шпаківень поверхи, балкони внікуди,
спокійні перехрестя і безсонні світлофори…

 

Тут просякав собою кожний камінь,
папірець розмитий на стовпі, дроти,
іржаві прихистки душі у спеку та дощі,
рудим залізним пилом освячував взуття.
У тіло навзаєм вросли гіллясті миті,
зеленню опуклі, яблука і вишні навесні,
важкі липневі абрикоси, наче усмішки,
неначе біг менад в спекотній непорушності…

 

А восени з небес хоч би збирай свинець,
а взимку окрай неба кобальт достигає,
збирав на вії всі можливі елементи,
сльозами зріджував і драми запивав,
приспаний хитанням мідних спин,
теплом скупим їх жил тугих зігрітий,
в подорожі морем по коліна,
колом необхідностей…

 

Зніми з життя вантаж тих п’єс –
не лишиться нічого, крім ландшафтів,
і декількох чудес буденних,
невловимих, наче засинання…

genius lociінстинктидухдухиекзистенціяЗемлямістикаМаріупольмедитаціяметафізикаминулемиттєвістьМузиканебоноосфераприродарозчинення в просторісаторісниспогадиспогляданнятрамвайУрбанавтикафілософія

Максим Холявін • 15.02.2013


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: