Персональний сайт Максима Холявіна

Гучномовець

Автор

Не може не тішити, що стільки людей оцінили розповідь про “поукраїнчення”. =) Хоча текст насправді вийшов… не найкращий, схвалення читачів свідчить про немарність праці. Дякую всім за небайдужість, а також дякую пані Оксані Забужко за увагу до тексту. Це надихає на подальше вдосконалення.

 

Коли перечитуєш ранні речі, багато виникає нових думок, хочеться дописати їх, а інші місця – переписати. Однак це буде нечесно по відношенню до читачів. Якщо вже редагувати заднім числом, то варто перевидавати текст, як то “видання друге, доповнене і перероблене”. Зрештою, вся тутешня публіцистика – то наче одна велика книга “про все”. Кожний новий етап життя вносить свої корективи, перевіряє концепції на міцність, шліфує думки. Не знаю, де та межа досконалості, за якою варто вже полишити текст жити своїм життям, однак інтуїція поки підказує, що до неї ще не дійшов. А щодо методи, то тут рамок, мабуть, нема, майстром стати можна тільки залишаючись вічним студентом.

 

Проте, одних тільки слів замало. Справжній розвиток – якщо спиратися на слова Г.Г. Почепцова – здійснюється в усіх трьох вимірах: фізичному, інформаційному та когнітивному. А отже, текст не повинен відділятися від фізичного світу. Він є свого роду “програмою дій”, планом на майбутнє, багато промовлених думок випереджають своє втілення, завдання полягає в тому, аби зберегти означений вектор попри гаразди та негаразди. Тексти – то добре, але вони є тільки відбиток життя, саме воно тече безпосередньо в нас та навколо нас. Слів замало, час вимагає дій. Тож якщо ми в процесі діалогу обговорюємо способи будування Гармонії, то треба починати будувати її з найближчого світу – внутрішнього. А далі – в побуті. Поки ми лишаємося обуреною голотою, суспільна справа далі від бійок та перерозподілів не рушить. Поки ми не можемо навіть із собою впоратися, то що можна сказати про цілу дійсність?

 

Побудувати себе – тут слова тільки помічники, інструменти, безглуздо їх роздивлятися, треба брати і підкручувати всередині гвинтики. Думати, вчитися, вирішувати. Перевіряти себе, порівнювати зі зразками, експериментувати, шукати можливості зробити щось гарно або виправити речі. Зберігати тверезість суджень, не перетворюватися на жертву, не коритися песимістичним позіханням. Життя не існує якось “узагалі”, воно здійснюється щомиті, а слова – то тільки рамка до мовчазних миттєвостей найвищих переживань, досягти яких можна тільки практично.

Гучномовець

Максим Холявін • 09.01.2013


Previous Post

Next Post

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *

Plugin Sponsor Credit To Top 10 Engineering Colleges Anna University