Персональний сайт Максима Холявіна

Есенція пташиних голосів, звіриних вигуків і вод
з гори донизу водоспадом, грім – хвилює ніжний слух,
несуть в руках блаженне божество, воно навколо сипле зорі,
по давніх каменях танок іскристий мерехтить,
із ним десятки пар очей миттєво просвітлились…
Виходять люди на майдан – виносять бога на руках,
в повітрі хвилі одягу повільно колихаються, і світло
ллється в погляді на всіх, ніхто не зміг мимо пройти,
не зупинитись, здивувався, усміхнувся, заспівав –
той давній гімн з глибин душі, до світу променем
засяяв, на декілька хвилин ти більше, ніж живий,
ти – ода радості, ти – щастя.

екзистенціяЗемлямиттєвістьМузиканоосфераприродарозчинення в просторісаторіУрбанавтикафілософія

Максим Холявін • 20.12.2012


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: