Персональний сайт Максима Холявіна

Я знав, що в Тебе токсикоз,
але Ти всупереч усміхнена була,
бо знала – що життя не чистота,
воно усе покрите плямами та слизом,
що квіт зроста з комах у темряві,
й народжує усе липкий екстаз.
Не боги гути палять, але скло,
прозорий колір нової душі –
божественна віддяка,
на полі часу вогників любові розсипи,
дивуються до неба лицями розчахнутими соняшники…
…між ними поступ білий Твій
гарячим чорним суне боса –
несе у безкінечність таємницю
в косах…

інстинктиекзистенціяеротиказвіріЗемлякоханняметафізикаприродафілософія

Максим Холявін • 19.12.2012


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: