Персональний сайт Максима Холявіна

Електрочайник, старе підвіконня у тренерській,
спортзал з підлогою зеленою й великими обабіч вікнами,
ранкове Сонце б’є навиліт криком щастя.
У тому способі життя було щось неймовірно світле,
ту мить метеликом посмертно вклав під скло,
та мить писала в пам’яті залізом, трикотажем й потом,
чаєм у пакетиках, розмовами та жартами,
розірваними кедами, розтягненими в’язами,
усмішками, дорогами, волоссям довгим, музикою,
пішими походами, надіями та струнами тягучих поглядів
за обрій, геть за обрій… карб на серці – ще один маленький пам’ятник,
крапля світла білого, любові, порятунку,
теплої долоні над рікою безупинною
на долоні слід.

екзистенціяминулеспогади

Максим Холявін • 06.12.2012


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: