Персональний сайт Максима Холявіна

Пам’ятаю.

Моя свіча свій строк недовгий догоріла,
проте нехай не гасне в пам’яті свіча,
щоб кожен раз, коли в повітрі пахне хлібом,
ти шанобливо запах той до краплі відчував.

 

Знесеться вчора колосками й болем,
образою й безсилими сльозами.
На вулиці перед очима раптом стане поле,
і людство – сіро-чорні в ньому плями.

 

Статистика тому найліпша проза,
цифри – кращий дріб в рушниці ката.
Серед буденного зблисне секунда злості,
запалена холодним ходом фактів.

 

Моя свіча недовгий строк горіла,
маленьке слово довше прогорить, я сподіваюсь,
щоб жовтий хліб солодким золотом лежав на скатертині білій,
і лиця на старих світлинах усміхались.

ІсторіяголодоморЗанепад ЄвропиЗемляминулетрагізм

Максим Холявін • 24.11.2012


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: