Персональний сайт Максима Холявіна

На чорному березі червоного безумства

1.
Рожева вітрова зоря
пливе над чорномор’ям вечора,
від речей до речей темні води течуть порожнечі,
маленькі вогники співають колискові, уособлюючи затишок і спокій.
Пливе ландшафт абрисом плавним, весь такий жіночний,
далечінь журливо тягне монотонний наспів…

2.
Під плівкою тонкою інтелекту вирує безладдя,
й немає на кого повісити відповідальність,
у точці опори на чолі твоїм усесвіт винаходить
відчай і безсилля,
тіло дрижить – опускається молот фобос
метафоричного Гефеста.

3.
Людина не молот
і не ковадло.
Людина – дзвін удару
й іскри.

4.
Є люди, які хочуть бути квіткою,
а є люди, які хочуть бути Сонцем.

5.
На чорних дорогах відсутності світла
з-під брили свідомості стрімко сповзаються ящірки різні
на чорну матерію, й кожна із них може вирости до дракона,
роз’яреної думки-Кербера, їдка крапає слина солона,
печуть плями шкіру. Дракони по звивинах чинять ходу
із собаками на повідках тонких, довгих, тримаючи ледве.

6(66).
Збирає бенкет Сатана,
наливає по чарках оцет,
гниле ставить м’ясо
на стіл вівтаря під готичним склепінням,
тебе прибиває охайно на хрест
і за поглядом спостерігає,
чи вистоїть перед червоним мереживом
шовку на ніжках безумства?
Безсилий мішок із кістками,
ти віриш в самі лише цвяхи
і двом цим абсурдним дошкам
довіряєш природу складати життя твого марного,
знаєш, уже немовлятам
збирають такі тренажери –
навхрестя голками пришпилюють,
щоб звикали висіти й не плакати.
Така ціна лампам високого тиску
під стелею замість червоного Сонця на небі,
сварливого бога зеленому листю натомість
на чорній землі.
Звивається ніч-змія, жалить,
отрута знімає завісу,
під одягом тіло тремтить жалюгідно
і просить пощади в порожньої стінки,
холодного муру.
Сатана бенкет збирає,
сидить, чекає, поки не скінчиться
мазохістична твоя меса,
вистава себе самого для нікого.

7.
Крокують дерева із чорних глибин червоному Сонцю назустріч,
палахкотять верхівки прапорцями робочого щастя –
скінчилася зміна зшивати розгублений глузд воєдино.
***

безбожжябезумствовітерВелика Порожнечагра світладемониекзистенціямиттєвістьнічнеборелігіясмерть

Максим Холявін • 23.11.2012


Previous Post

Next Post

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: