Із темно-зеленої глибини
до світанку сучасного тягнуться корені,
наказують коханим їсти плоть і соки одне одного,
і того не втамує жодне із християнств.

Маленький острах болю тільки втримує
від богомолячого прагнення здушити чи загризти,
а також холодильне прагнення на завтра
безцінне м’ясо залишити.

Так світло Аполлона з полювання м’ясоїдного
перевернуло любощі тваринництвом молочним,
але на стінах назавжди лишились маски Діоніса,
і голод по той бік від поцілунку кожного –

метафізично хижий.

Напишіть відгук