Персональний сайт Максима Холявіна

5 коментарів

Гріхи сучасного журналу

Напівправда гірше від брехні, бо породжує стійкіші ілюзії.

 

Знайди 10 відмінностей

Сучасні журнали (у незалежності від форми – друковані, аудіо, відео, веб) стали апофеозом політики «клік-пік-флік» – більше картинок, менше тексту. При цьому деякі з них претендують на звання «розумних». Але вони так само подають інформацію низкою коротких уривків, бажано в формі пронумерованих тез. Це не інформація, це програмування. Хоча «програмування» – то занадто красиве слово, так само, як і «зомбування» – надає почуття власної значущості читача. Вживемо слово «дресирування». Його не так просто побачити, бо воно приховане не в самій інформації, а саме в способі її подання. Інформація може бути прекрасною – цитати з великих та/чи мудрих, «правила життя» популярних персон, якісь цікаві факти про світ. Проте між собою це все не пов’язане у велику картину. Нібито підлаштовані під швидкісний ритм епохи, медіа не допомагають думці бути в таких несприятливих умовах, а замінюють її сурогатом – нібито смачним та з якісних інгредієнтів, але все ж таки жирним фаст-фудом – швидко, на льоту, вхопити думку і задовольнити розум. Ти нібито і не відволікся від призначеної тобі соціумом функції, та водночас відкусив шмат усесвітньої мудрості, тим самим наситивши почуття власної вагомості. «Що мені цей офісний планктон, як я читаю Esquire/Men’s Health/ШО!» Але чекай. Ти прочитав афоризм, ти оцінив гостроту його форми, а чи зрозумів ти його? Чи перетравив нутром? Не треба плутати розум та ерудицію. Ерудиція – пам’ять, нашпигована інформацією, відомостями, розум – уміння оперувати інформацією. Чому сприяють журнали – бачите самі. Прочитати розумну річ – не означає нічого, зрозуміти її та застосувати в житті – зовсім інша справа. То який сенс у всіх цих буддійських притчах, «правилах життя» акторів, фактах, що Еверест то Джомолунгма, – коли життя офісного планктону залишається життям офісного планктону і від журнальної фарби суті не міняє? Так, це якісна інформація, так, вона краща за дешеві фемінно-маскулінні листки з картинками макіяжу та дорогих автомобілів/голих жінок, але вона не надто за них вища, бо так само залишається розвагою. Фаст-фудом ума середньостатистичних працівників із завищеною самооцінкою (що може компенсувати кар’єрну посередність). Ерудиція сприяє ожирінню мислення. Кількість інформації в голові (пошматованої, розрізненої, купи різномастих файлів) підміняє почуття якості, й тому справді розумні речі з вуст розумної людини потім сприймаються масою зі зневагою, мовляв, «що ти там ото белькочеш, я тут оно скільки знаю, сам розумний».

 

Філософія – не набори принципів, а мистецтво створювати принципи.

 

Практична інформація – добре, допоки нічого, крім практичної інформації, не лишається. Дослідження товарів, технічні відомості та рецепти страв – корисні, але виграють через сильну прив’язку, пардон за тавтологію, до практики. А от, хоча журналісти нібито панічно намагаються бути об’єктивними аж до безособовості, як тільки справа доходить до гуманітарщини – починається обмін не дуже великим досвідом не дуже досвідчених людей з не дуже досвідченими людьми. Відбувається кухонний діалог на сторінках. Можна виплакатись, можна облегшити душу, можна навіть отримати сумнівне рішення проблеми від «начитаної» персони. Проте для справжнього психолога весь цей «секс і місто» є тільки сировиною для аналізу, розповіддю пацієнта. З третього боку – інтерв’ю і «правила життя». Інтерв’ю може бути аналітичним, але здебільшого вони всі розповідні. Та сама кухонна розмова з нібито успішною людиною. Наскільки вона щаслива, наскільки її «правила життя» працюють – аналізувати не беруться. Лиск виправдовує все. Зрозуміло, що інформаційна школа все дає на відкуп читачеві, але хто ж тоді навчить його думати? Бо думати також треба вчити – давати приклад застосування логічних інструментів у життєвих ситуаціях. Як показав модернізм, реалістичних історій недостатньо для зміни світу, необхідний роздум, дослідження життєвих колізій. «Рефлексія» як то кажуть. Потрібні питання та відповіді, або, принаймні, пошук відповідей. І цього самими інтерв’ю та розрізненими цитатами не досягнеш. Доречи, цитати (як і згадані вище афоризм) – особлива біда. Часто вирвані з контексту (а контекст є страшенно важливим, адже кожна думка записується в конкретному тексті/часі для конкретного тексту/часу, і від цього напряму залежить її тлумачення) – вони швидше дезінформують коли не щодо предмету думки, то щодо автору та його епохи. До чого їх пристосувати? Який сенс для себе винести, крім дотепності? Лишається тільки закинути слова собі в мішок ерудиції…

 

Можна було б навести приклад чудової аналітики, але сьогодні вона стосується лише вузькоспеціальних галузей, та й там часто чути запах чиїхось інтересів, тиск на емоції, тощо. Ризикну припустити, що краща аналітика сьогодні існує якраз для самих медіа. З повною впевненістю запропоную до читання роботи професора Георгія Почепцова на сайті Media Sapiens. Також запропоную скачати (хоча не певен, наскільки воно легально) цикл культурологічних передач скрипаля та музикознавця Михайла Казініка «Таємні знаки культури», що виходили в 2009 році на радіо «Серебряный дождь». В Україні виходив чудовий літературний альманах «Київська Русь», виходять журнали «Критика», «Медіакритика», «Телекритика». Якщо ви дійсно думаєте і хочете зазирнути за лаштунки подій, більше (хоча б на трішки) зрозуміти механізми сучасності – не зупиняйтеся на глянцевих монстрах кшталту Esquire чи Men’s Health, а тим більше – ШО (для останнього пише Жадан, і то, мабуть єдина причина інколи зазирати в гніздо снобізму і безглуздого та безжального бунту). Не все під брендом «розумного» є таким насправді, ба більше, не все, що саме по собі виглядає розумним є таким. «Переконливе – не означає істинне» – Фрідріх Ніцше. Перелік, безумовно, неповний, але початок самостійних пошуків означив. А далі вже, шановний читачу, думай сам. 😉

KulturтектонікаЖурналізмМедіа

Максим Холявін • 16.08.2012


Previous Post

Next Post

Comments

  1. kottj 17.08.2012 - 07:45 Reply

    щодо цитат : жага дотепності – то теж така собі хвороба, доречи

  2. Бывший Работяга 17.08.2012 - 23:01 Reply

    Многа буккафок и мало сисек в посте. Ни асилил. Афтар – низачот.

  3. Бывший Работяга 17.08.2012 - 23:20 Reply

    По долгу службы приходится смотреть видеозаписи посещений пользователей. Темп очень бешеный. Мало кто вдумывается, быстро пролистывают страницу, хватают что-то для себя и убегают. А если картинок в статье нет, то ее судьба, зачастую – быть закрытой сразу же после открытия.

    Да и сам я скачу по веб-страницам довольно быстро, когда ищу ответ на конкретный вопрос. Не нашел ответа – побежал дальше. А вот когда случайно нахожу что-то для души, то читаю уже вдумчиво. Вот и твой блог читаю спокойно, тут формат совсем другой.

    Вообще, моя теория такая. Есть богатые люди, которые просто зарабатывают деньги, которые далеки от философии и размышлений. Но уметь поддерживать разговор типа на умные темы надо. Вот для них такие журналы – лучший вариант. Что-то ухватили, афоризм запомнили – и уже можно что-то “умное” сморозить.

    Со стороны смешно, конечно, выглядит. Ну не интересуется человек культурой – ну и ладно, зато он о шлакоблоках знает все:) Но в обществе такое не проканает, надо подстраиваться.

    Кстати, читал, что ученые установили идеальное время полового акта? Нет? Да ты что? На следующем приеме обязательно тебе расскажу!

  4. Максим Холявін 18.08.2012 - 09:10 Reply

    Ну, є багато людей з великими грошима, але мало багатих. =) І сумліваюся, що люди з великими грошима читають щось окрім фінансових звітів. Ці харчі якраз для класу, що в нас вважається “середнім”. Гламур і дискурс, усе за Пєлєвіним.

    Доречи, а букавок меше стало! Всьо, піддаюся тенденціям. Скоро сам до афоризмів дійду. =)))

    • Бывший Работяга 18.08.2012 - 11:41 Reply

      Горе с этим средним классом:)

      У общества потребления аллергия на духовную пищу.
      (Валентин Домиль)

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *

Plugin Sponsor Credit To Top 10 Engineering Colleges Anna University