Персональний сайт Максима Холявіна

Тверезий погляд (баляда про вільні уми)

О. Роден – Мислитель

Ні, цей текст буде не про алкоголь, і навіть не про здоров’я. На жаль чи на щастя. Справа буде про те, як ми використовуємо свій розум. Зазвичай упорядкованість дій, контроль над подіями життя називають «раціональність». Тобто, чим менше ми дозволяємо голим емоціям та забаганкам вести нас, тим яснішим виходить перебування людиною на землі. Ми успішно уникаємо скрутних ситуацій та досягаємо успіхів. Люди різні. Хтось більш схильний вірити інтелекту, хтось – емоційному боку. Для так само різних ситуацій кожний із обох методів буде по-своєму адекватним, у тій чи іншій мірі. От саме вміння правильно визначати, коли чому давати краще хід, називається «тверезість».

 

Люди фіксують досвід через одну просту причину – вони прагнуть домінувати. Здавалося б, який зв’язок між філософією і жагою влади? Прямий. Людина віднаходить для себе якусь істину, і вона завжди потім прагне спроектувати її на інших у формі вчення. Таким чином можна поширити навколо себе прийнятний і приємний тобі спосіб поведінки. Коли речі відбуватимуться саме так, як зручно тобі. Мабуть, у залежності від темпераменту або ж соціотипу кожної окремої людини, на основі її досвіду виникне філософія або релігія. Раціональніше або навпаки – вчення. Потім його можна проповідувати – читай нав’язувати навколишнім. Нема різниці, як це відбувається, чи за допомогою раціональних аргументів, а чи шляхом залякування ірраціонального боку слухачів, слово про істину піде гуляти світом. На кожне знайдеться по віруючому.

 

Бути віруючим – зручно. Думаю, віра схожа на наркотик. Коельйо правильно сказав, що безглуздо описувати наркотики як щось погане. Ні, від них може бути дуже добре, але просто добре рано чи пізно призводить до зловживання, а воно вже до всіх наступних нещасть. Проте саме джерело захоплює саме своєю приємністю. Будь-яка віра обіцяє порятунок, відповідь на вічні питання, підтримку та милиці під руками. Треба тільки прийняти на себе визначений авторитетами статут, правила поведінки всередині сповідуючої спільноти. Комусь це дійсно допомагає, витягає з безодні алкоголізму, наркоманії, азартних ігор та інших залежностей. Притлумлює біль, як опіум. Для народу ж бо опіум спочатку є саме знеболювальним, а не засобом «ловити зеленого дракона». Такі щасливчики мають здатність правильно оцінювати, хто на чиєму боці є. Проте зловживання вірою породжує фанатизм – домінування ірраціонального сприйняття на тлі потужної волі до влади. Тверезість утрачається, неможливий компроміс із хоч на скільки б відмінними сусідніми світоглядами. Маємо перший крок до диктатури і тоталітаризму. Але часом віра стає своєрідним ЛСД, способом розширити свідомість і зрозуміти світ без пошкодження мозку. Я достатньо знаю людей, які вірять у бога, богів, але при цьому не з’їжджають з глузду, зберігають здатність адекватно сприймати людей з відмінними поглядами. Зберігають тверезість мислення. Можна навіть сказати, що взагалі продовжують думати, набувати власного досвіду, а не користуватися заданими згори інструкціями. Мабуть доти, доки віра лишається персональною справою і не береться за основу до соціального ладу, вона нічим не шкодить тверезості розуму.

 

Ідоли для поклоніння походять будь-звідки. Комунізм (марксизм-ленінізм) при уважному огляді теж більше скидається на релігію, ніж на політичне чи навіть філософське учення. Навіть наука вже отримала своїх ідолопоклонників. Атеїзм, сайєнтизм – усе це ті самі «ізми», що тягнуть за собою нетверезість. Коли ти тверезий, можна бути ким завгодно, але вміти вжитися з тими, хто не проти тебе, коли ти п’яний істиною, то не вживешся навіть із союзниками. Сп’яніння не дає людині залишити сусідові простір для дихання і руху, індивідуальний простір. П’яний нав’язує свою компанію тим, хто цього аж ніяк не бажає. Він переходить межу, як у фізичному, так і в психологічному вимірі. Навіть коли істина адекватна життєвій ситуації, фанатизм і сп’яніння зрештою руйнують її досягнення. Нетверезість йде обруч хамства. Хамство – це сліпа впевненість у власній правоті. Воно не обов’язково є привілеєм хуліганів чи безкультурних громадян, так само хамити може й благообразний віруючий, при тому навіть не використовуючи матюків. Відомо, що расизм породжує зустрічний расизм, і так само хамство одних породжує хамство у відповідь від інших. Таким чином активні бійці з рагулізмом самі ризикують стати рагулями. І я знову виходжу до безсмертних слів Ніцше: «Хто б’ється з чудовиськами, сам ризикує стати чудовиськом, і пам’ятай – коли ти дивишся в безодню, безодня дивиться на тебе».

 

Отже, сильний не намагається поламати світ собі на користь, він закручує його в танок, випускає смертоносні сили в такі річища, де вони перетворюються на творчі початки.

Раніше мені здавалося, що мораль завжди повинна бути підкріплена релігійною санкцією, тобто будуватися на страху. Проте досвід показав, що користь моральних правил можна усвідомити просто за допомогою сильного інтелекту, звичайної логіки. Можна не бути віруючим (хоча радше віра провокує зворотнє), аби не бути зацікавленим фізично над кимось домінувати. Можна просто бути глибоко зацікавленим у власній справі й прагнути одного – щоб тобі дали змогу нормально нею займатися. Випереджу питання про конфлікти – так, конфлікт є умовою життя, неминучим явищем, але треба пам’ятати про конструктивність і деструктивність. Один тиск є позитивним, бо дає випекти смачний хліб, інший тиск ламає кості. Так от, коли навкруг нічого, крім ламання кісток, нема – годі й мріяти про успіх. А тим більше про задоволення від життя. Тверезість показує, навіщо насправді потрібна мораль і як вона може існувати в суспільстві з розвиненим інтелектом і культурою.

 

В останні дні мене переслідувала ідея – «дивитися на речі як вони є». Спірне твердження, бо можливості сприйняття не безмежні, а отже до кінця побачити все як є для людині на нинішньому етапі розвитку навряд чи можливо. Проте нашого сприйняття достатньо, аби виживати та сяк-так жити, тому можна казати про речі як вони є з точки зору доступної до осягнення реальності. Не так давно спливло підзабуте слово «реалії». От на реалії й варто дивитися, вивчати їх. Забагато ми носимо рожевих окулярів та забагато дивимося на власні потреби без урахування всього останнього світу (або навпаки, чим спричиняємо рецидиви). Що таке тверезість? – Окрім іншого, це усвідомлення, що є не тільки твій індивідуальний простір, що речі в світі не відбуваються «за вмовчанням», і дії твої полишають сліди. Не плюй в криницю – напитися схочеш. Народна мудрість – зразок тверезості. Бути мудрим включає до себе тверезість. Пам’ятати, що люди різні, що світ живий і має почуття, навіть коли це не видно зовні, що життя діє за визначеними законами, які не варто порушувати. Що гармонія є запорукою щастя, але вона завжди порушується, щоб удосконалитися. Філософія вже багато чого досягла в розумінні світу, прогресивні люди брали до рук різні інструменти й роздивилися світ з багатьох боків. Вигадувати щось нове сьогодні вже здається безглуздим. Вивчити все, зрозуміти спадок минулого і застосувати його на благо твого сьогодення – ось мета. Езотерики кажуть, прийшла пора переосмислювати, ну то й непогано, багато вже накопичилося створеного. Треба тільки запустити всі ті механізми, змусити їх працювати на паливі нового часу. І головна мета – навчитися знаходити відповіді в самих питаннях, рішення проблеми в самій проблемі, а не лізти всюди з молотками чи викрутками.

 

Сильний не бачить світ падшим і зіпсованим, бо не бачить невиправних проблем. І він не хоче позбавлятися усього одного разу поганого, бо не все однаково погане в різних місцях та в різний час, і він не вірить у «зло», бо бачить «шкідливість» і «корисність» натомість. Отже, сильний не намагається поламати світ собі на користь, він закручує його в танок, випускає смертоносні сили в такі річища, де вони перетворюються на творчі початки.

Віруючий часто бачить світ неправильним, життя – помилкою, звихом у якомусь абсолютному та ідеальному русі історії. Природа в очах віруючого – падша. Сильна духом людина сприймає свої поразки за необхідність удосконалення себе, слабка звинувачує світ, ставить йому в провину несправедливість. Дивно, мабуть, але тверезі віруючі позбавлені такого викривлення, аберації близькості. Вони можуть сповідувати милосердя, але не роздувати при цьому значення страждання. В цьому плані цінним став для мого власного розуміння досвід Ніцше. Вбачаючи в житті жорстокість, відсутність сенсу слова «справедливість», але вірячи в красу та відчуття захоплення світом при всій його несправедливості та пітьмі, філософ не став апологетом слабкості, звинувачувати світ у поразках людини, жаліти слабкість, а зрозумів, що перемогти страждання можна тільки силою і могутністю духу, коли тиск обставин перевершується тиском волі та інтелекту. Коли замість підміни цінностей життя цінностями відсутності протиріч, в голову ставиться особистісний розвиток. Тобто для перемоги треба брати життя в свої руки й учити інших брати життя в руки самим. «Эй, кто сзади – делай, как я! Это значит – не надо за мной! Это только моя колея! Выбирайся своей колеёй» – співав Висоцький. Не вирішувати за когось, не творити взаємозалежних рабів і хазяїв (на це вказував також Бердяєв), а ставати вільним – володіючим волею, і, в першу чергу, володарем самого себе. Володіти самим собою – ось, мабуть, найбільш точне визначення тверезості. Сильний не бачить світ падшим і зіпсованим, бо не бачить невиправних проблем. І він не хоче позбавлятися усього одного разу поганого, бо не все однаково погане в різних місцях та в різний час, і він не вірить у «зло», бо бачить «шкідливість» і «корисність» натомість. Отже, сильний не намагається поламати світ собі на користь, він закручує його в танок, випускає смертоносні сили в такі річища, де вони перетворюються на творчі початки.

 

Хто ким володіє в злитті двох люблячих? Хто над ким бере гору? Коли насолоду отримують обидва, в екстазі, вже не має сенсу така постановка питання. Навчитися насолоджуватися коханням означає прийняття одне одного таким, який він є, то чому б не застосувати цей психологічний прийом до світу? Відкрити дитині, що щастя любові полягає у взаємному вдосконаленні через прийняття, а не через підкорення і уподібнення собі самому, – можливо, а значить є шанс прищепити тверезість також шляхом відкриття, а не нав’язування.

Але що треба для тверезості? Пройти шлях емоційних поневірянь? Зрозуміти необхідність цього життя, прийняти світ? Змиритися з існуванням? Усвідомити себе частиною всього? Все вкупі? Важко сказати. Важко знайти методу. Бо тверезість бачить одну просту істину – нема однієї відповіді на всіх. Життя існує за законом розмаїття. Мабуть, найбільш точною порадою буде – просто користуватися розумом. Тренувати мозок, змушувати себе аналізувати всі речі, вчитися танцювати з дійсністю, любити знаки питання більше за знаки оклику. Думати і допомагати своїм відчуттям зростати, вдосконалювати свої інстинкти. Шукати кожній проблемі адекватного рішення. Коли і як починати – не знаю. Якщо дивитися зовсім об’єктивно, то ми навряд чи можемо бачити речі інакше, ніж як нам те хочеться, тому сенс філософського і духовного розвитку полягає в тому, щоб захотіти бачити правду, дійсність, а не побудовані уявою повітряні замки. Розвинути природу свого бажання (життєвого інтересу) від примітивного задоволення потреб (вже не чинного для нового етапу розвитку) до перемоги над загадкою світу, оволодіння нею у гармонійному союзі. Вирівняти себе зі світом, а не підкорювати чи підкорюватись. Асоціації знову виводять до кохання і сексу. Хто ким володіє в злитті двох люблячих? Хто над ким бере гору? Коли насолоду отримують обидва, в екстазі, така постановка питання вже не має сенсу. Навчитися насолоджуватися коханням означає прийняття одне одного таким, який він є, то чому б не застосувати цей психологічний прийом до світу? Відкрити дитині, що щастя любові полягає у взаємному вдосконаленні через прийняття, а не через підкорення і уподібнення собі самому. А значить є шанс прищепити тверезість також шляхом відкриття, а не нав’язування. Бути тверезим – значить бути глибоко закоханим у життя, простір навколо з усіма його елементами. Бути тверезим – значить сказати «так» світу, хоча походить він із темних і злих механізмів, хоча основа його – безжальність. Сказати «так» не значить скоритися, значить тільки почати пошук свого місця серед явищ, своєї «тяглості», якщо виражатися термінами Шпенґлера. Значить приймати будь-який тиск і обертати його собі на користь (“що не вбиває мене – те робить сильнішим“). Так само відбувається у психотерапії: допоки людина заперечує проблему, вона не зможе вилікуватися, перед тим, як завдання вирішити, треба його побачити. Сказати “так” світу означає побачити перед собою завдання, прийняти виклик життя, а далі – вчитися танцювати. (Можливо, як дервіш)

 

Я не знаю, чи створить тверезість, врешті-решт, власну культурну систему, якусь концепцію для суспільного устрою, але мені здається, що тверезість є послідовною традицією усіх видатних філософів (і, на особисту думку, особливо «філософів життя»: Ніцше, Шпенґлер, Юнґер, а також натуралістів: Вернадський, Гумільов, Костенко). Значить, рано чи пізно, щось із того бульйону народиться. Принаймні, впровадження в суспільстві освіти з метою не просто передати знання, але й навчитися ними оперувати, а також навчити знаходити проблемам адекватні рішення, – не ввижається мені чимось зайвим чи шкідливим. Сила суспільства полягає не в зведенні стін навколо моральних кодексів, а вмінні знаходити місце речам та модернізувати свій інструментарій вирішення питань з часом. Вмінні «залагоджувати», якщо хочете.

 

Зі сказаного тверезість може уявитися системою, методою, але це не так. Тверезість – це стан психіки. Свобода від упереджень, від забобонів, від деструктивних ілюзій. Бажання бути тим, чим ти є, рухатися власним шляхом і досягати власних вершин. Гарантовано вийти до неї неможливо, бо справа занадто замішана на особистому життєвому шляху. Але хотілося б, аби навколо було більше саме тверезих людей.

KulturтектонікаГармоніяКонфліктологіяПотік свідомостіПсихологічні одноборстваСофізм

Максим Холявін • 08.06.2012


Previous Post

Next Post

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *

Plugin Sponsor Credit To Top 10 Engineering Colleges Anna University