Персональний сайт Максима Холявіна

3 коментарі

День відкритих дверей у Київському метрополітені

У майбутньому гілки метро розростуться.

Метро – не просто засіб пересування. Це – справжній культ. Важко однозначно сказати, чому він так приваблює нас. Але дуже вірогідно, що справа у перехресті. Людей завжди притягує до себе якийсь пограничний стан, відсутність спокою. Шлях, майдан, клуб – місця підвищеної соціальності. Тут відбувається обмін інформацією, «себе показують і на людей дивляться». А коли простір «перехрестя» ще й такий екстравагантний, як справжнісіньке багатокілометрове підземелля, то цінність його підвищується в рази.

Метро – це справжнє дійство, де для такої простої зовні речі, як переміщення з точки А в точку Б, виконується велика робота. Як то часто кажуть, «все геніальне просто», але насправді всієї складності механізму або процесу мислення не видно, видно ж тільки кінцевий продукт. І коли нічого з-за лаштунків не визирає, значить робота виконана добре. Аналоги: годинниковий механізм. Стрілки просто крутяться, але насправді вони відраховують час.

Начальник КП Київський метрополітен Федоренко В.І. і прес-секретар Надія Шумак

Про метро можна сказати багато, якщо тільки знати, з чого почати. Мабуть, варто взяти за зачин слово про бережне ставлення до метрополітену. Люди схильні не помічати стабільного комфорту, у нас усе «добре» одразу переходить у розряд «нормального», але наскільки дратує, коли раптом стається збій. Наприклад, запізнюється поїзд, і офісні робітники, вічні жертви поспіху, готові заживо з’їсти усіх, хто, на їх думку, винний у затримці. Проте мало хто подумає з удячністю, коли поїзди вчасно довозять до місця призначення.

 

На перерві.

3 листопада, напередодні 51 річниці з дня введення в експлуатацію київського метро, був проведений День відкритих дверей у КП Київський метрополітен. В програмі була презентація КП, екскурсія Музеєм метро, а також екскурсії в електродепо “Дарниця” та вагоноремонтний завод. Цільовою аудиторію заходу були перш за все пасажири, а також усі зацікавлені у роботі підземки. Зібралося багато людей різного віку і соціального статусу, не менше було і журналістів. Мабуть, у всіх з дитинства зберігається захоплений інтерес до індустрії та різних технічних речей, і кожному так чи інакше цікаво потрапити за лаштунки захопливого технічного дійства, тим більше якщо це така звична і настільки ж непізнана штука, як метро. Ваш покірний слуга також належить до «жертв» такої цікавості, тож йому надзвичайно приємно було долучитися до аудиторії.

 

Оператори споглядають дарницькі колії

Дехто з журналістів вже в депо сказав: «Нам треба їхати за 10 хвилин». Одразу перед очами постає коротесенький телевізійний сюжет, де можна вхопити лиш факт – «це було». Але яка в тому цікавість? Хіба що подражнити когось. А оскільки Метрополітен планує проводити такі заходи раз у квартал, то дражнити є чим. І хоча 3 листопада випробовувався «перший млин», враження лишилися тільки позитивні… Ну, так, звісно, можна сказати, що була певна тиснява, але ж то більше від камер. З іншого боку, якраз тиснява красномовно свідчить про кількість відвідувачів.

 

Всередині депо

На презентації про підприємство розповів начальник КП Київський метрополітен В.І. Федоренко. Багато цифр, але всі вони відображують сутність підземки на нинішньому етапі розвитку. Також дізналися про плани побудови нових станцій та нових ліній. Оскільки мегаполіс зростає, неминуче зростатиме і його транспортна система, тож дуже добре, коли зростатиме саме метро, а не безкінечні автомобільні розв’язки. На фото ви можете побачити, яке майбутнє задумано для старої-доброї схеми з трьох гілок. Далі пробіжимося по цікавинках.

Начальник електродепо "Дарниця" Іщук Микола Павлович

Метро – крутіше за автомобіль, тому що там не буває корків. Сам начальник КП засвідчив, що при необхідності вчасно кудись потрапити їде в метро. Метро – екологічний вид транспорту, бо працює на електриці, й уже зараз існують технології, здатні ще більш підвищити ефективність енергоспоживання підземного транспорту, які робітники метро сподіваються скоро впровадити й у нас. Для технарів скажу: йдеться про асинхронну тягу з керуванням обертами за допомогою частотних перетворювачів. Зменшується необхідність у міді та сталі для двигунів постійного струму, зникає проблема вугільних щіток, які швидко зносяться, засмічуючи двигун електропровідним пилом, полегшується техобслуговування. А також впроваджується економія електроенергії до 30%. Це дуже непогані показники. В київському метро курсує один такий поїзд на ймення «Славутич», устаткований інверторами, що перетворюють знятий постійний струм на необхідний змінний.

Оператор лінійного пункту

Форма оплати поїзду еволюціонувала від талонів по 50 копійок до металевого жетону в перші часи після здобуття Незалежності, а з 94 року введено оптично-захищені пластикові жетони. Проїзні квитки починалися з картонних місячних карток у 85 році, за десять років перейшли до пластикових карток з магнітною смугою, і ще за десять років з’явилися нинішні безконтактні картки. Вони, окрім іншого, вирішили проблему вандального ставлення до пропускної техніки: за словами Володимира Івановича, що тільки не сували у прорізі для магнітних карток.

Токарі за роботою

Кожен вагон за рік провозить приблизно мільйон пасажирів, всього вагонів – 762.

 

Кожна поважаюча себе майстерня повинна мати в себе якийся витвір художнього мистецтва.

Багато подібної інформації можна дізнатися на сайті Метрополітену: http://www.metro.kiev.ua/ Сама ж екскурсія дозволила побачити все описане там вживу і навіть навпомацки.

 

Електродепо «Дарниця» – одне з трьох депо в структурному підрозділі КП, інші – це популярне для журналістів новеньке «Харківське» і «Оболонь». Тут відбувається розводка поїздів, відпочинок і медичний огляд перед виходом на зміну машиністів, а також мийка та поточний ремонт вагонного устаткування. Показував і розказував про роботу депо його начальник Іщук Микола Павлович.

Медогляд машиніста перед виходом на зміну

Електродепо “Дарниця” сьогодні – це складний технологічний комплекс, який забезпечує експлуатацію Святошинсько-Броварської лінії, поточний ремонт та технічне обслуговування рухомого складу. І підтримується все це господарство у належному робочому стані стараннями працівників електродепо “Дарниця” – згуртованим колективом висококваліфікованих спеціалістів, які вболівають за свою справу, професійно виконують свої обов’язки, цілодобово забезпечують чіткий ритм роботи метрополітену. (звідси)

 

Кімната відпочинку машиністів

Якщо вірити враженням, то так все і є. В депо чисто, охайно, працівники охоче розповідали про свої обов’язки, показали роботу мийки та навіть перевід стрілок, у медпункті провели стандартне медичне обстеження. Кімнати відпочинку машиністів, котрі повертаються зі зміни вже вночі, – охайні, в наявності нові санвузли. Закрадається бажання спробувати вивчитися на машиніста і політати в темних тунелях задля такого комфорту. Але не забуваймо, що це величезна відповідальність, і за плечами того машиніста знаходяться тисячі пасажирів, які довірили йому своє життя та здоров’я. Тож тут не може бути «халяви». Стосується це не тільки машиністів, а також усіх працівників підприємства, адже саме від їхньої уважності й вправності залежить нормальний рух поїздів, позбавлений неприємних інцидентів. Тож умови роботи – то не розкіш, а засіб успішної праці.

Кава, не відходячи від робочого місця

Динамічнішою була екскурсія вагоноремонтним заводом. Цікавіше також було тут і завзятим технарям серед гостей. Ремонт вагонів включає механічний та електричний ремонти, тому під одним дахом розмістилися електроремонтні дільниці, де проводиться перемотка та випробовування двигунів, електромеханічні, де відбувається ремонт двигунів до перемотки, а також безліч різноманітних верстатів, де відбувається проточка і розточка колес та інші роботи з залізом. Ну і, звісно, механіки займаються своєю частиною. Про особливості технологічних процесів розповідав головний технолог С.І. Смашний.

...і гроші на каву =)

Дуже цікаво було дізнатися, що напруга в метро знімається не з рейок, а з окремої шини, розташованої якраз під козирком платформи. Рейки ж, так само, як і у випадку трамвая, слугують заземленням. Тому пан Сергій рекомендував не намагатися самостійно вибиратися на платформу, якщо вже ви з якихось причин опинилися на коліях. У разі, якщо наближається поїзд – треба залягти в заглиблення між рейками. Воно достатньо глибоке, аби поїзд не зачепив тіло. Страшно, але це єдиний спосіб врятувати собі життя. Коли ж поїзда нема, треба кликати на допомогу чергового, щоби організували безпечну «вилазку» назад.

Вагони... вагони... вагони...

І все ж таки, переповісти все майже неможливо, треба або організовувати кінохроніку екскурсії, або краще піти і подивитись наживо наступного разу. Сподіваюся, за допомогою наведених відомостей і візуального матеріалу вдалося передати хоча б невелику частку всіх вражень від заходу.

 

КиївМетроПосполитеЧасу Дух

Максим Холявін • 13.11.2011


Previous Post

Next Post

Comments

  1. Игорь 24.11.2011 - 14:02 Reply

    Ипсравь подпись на 7 фото. Это не Диспетчер, это всего лишь Оператор Линейного пункта.

    • Максим Холявін 24.11.2011 - 19:27 Reply

      Є. Дякую. =)

      • Максим Холявін 24.11.2011 - 19:28 Reply

        Хоча чому ж “всього лише”. Оператор є оператор. “Все профессии нужны, все профессии важны”. =)

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *

Plugin Sponsor Credit To Top 10 Engineering Colleges Anna University