Персональний сайт Максима Холявіна

Укренесанс. Додаток

Велика подяка сайту давно.ру за надзвичайну "історію в плакатах"

Політик виконує роль посередника між людиною й сповідуванню ним ідеєю. Культ особистості дійсно є культом, де певна особа стає втіленням ідеалу, божественної сутності. Так само, як це відбувалося тисячі років тому в Єгипті та Древньому Римі, у столітті ХХ і ХХІ люди досі шукають собі месій, наділяючи їхніми рисами перших сяк-так ліпших персон. А на фоні сучасних маніпуляцій свідомістю мас цей культ узагалі стає ледь не розмінною монетою для політичних сил. Але так само, як імператори і духовенство, сучасні ікони існують як паразити суспільства, використовуючи його ідейну підтримку та ентузіазм для прикриття і ствердження власної позиції серед інших таких претендентів на трон. Тож посередник у даному випадку є завадою на шляху громадянина до втілення ідеї. Він може оперувати захопленням своїх фанатів у напрямках інколи прямо протилежних сповідуваним ними, обертати їх проти самих себе. І йому абсолютно байдуже до самої ідеї та до його послідовників. Він фіксує пошану до себе через рейтинги, статистику, холодні цифри, що гріють душу лише збільшуючись. Мабуть, у тому і сенс вампіризму сучасних «підприємців», що в їхній дірявий шлунок треба постійно лити кров Землі і людей, аби вони відчували хоч якусь ситість. Класова боротьба зараз – не боротьба нещасних зі щасливими, а боротьба нещасних з нещасними. І поки ми знаходимося в лабіринті масок, ікон, натовпів і піару, світло жодної конструктивної ідеї до нас не прорветься. Аби побачити його, треба подумати і прибрати посередника зі своєї голови. Можливо, для цього знадобиться робота над власною лінню, яка завше воліє перекласти обов’язки на плечі іншого. Можливо, набрати сміливості й зрозуміти, що доведеться все робити самому, бо інший за тебе не зробить.


Я не вірю в політику, але вірю в потенціал народу. На День Незалежності він проявив себе в заходах всупереч заборонам суду. Погано тільки, що патріотичний запал був використаний для проголошення гасел корисливих інтересів, але куди ж сьогодні без цього? Посередники поки що правлять бал, збираючи людей в свої тіні. Але треба зрозуміти, що права справа може перемогти загони в чорному, що сила не тільки на боці озброєних людей. Але поки силою народу керують зацікавлені персони, він буде йти на амбразури марно, безглуздо. Його власна свідомість і самостійна культура повинні бути керманичами. Тоді, може, й не доведеться кидатися на амбразури, бо зміни відбуватимуться в суспільстві ізсередини, із голів його громадян. Як у тій байці про майстра одноборств, що переміг без жодного руху. Отакої сили варто прагнути.


В зазначених акціях потішив Донецьк, де все пройшло мирно, але від цього не менш виразно (та й хіба сутички є справжнім критерієм виразності? – тут знову питання про справжнього майстра). Люди показали, що вони можуть самі собі зробити свято, і без притаманних радше Дню десантника випадків. Тож вчімося думати власною головою і проявляти волю розумно, саме там, де це необхідно. Підліткам властиво кидатися силою навсібіч, людина ж доросла повинна вже точно знати, куди тиснути і як. У нас є гарантоване Конституцією право на мирні зібрання, і право це треба використовувати для ствердження ідеї, а не на догоду посереднику чи заради безглуздої демонстрації молодечої звитяги. Дорослішає країна, тож треба і нам потроху дорослішати разом з нею. Бути дорослим, перш за все, означає бути самостійним, думати своєю головою і тримати життя у власних руках. Тож будьмо уважними у виборі лідерів і форм реалізації власних ідей.

KulturтектонікаГромадська ініціативаДонецькКиївКонфліктологіяХарківЧасу Дух

Максим Холявін • 31.08.2011


Previous Post

Next Post

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *

Plugin Sponsor Credit To Top 10 Engineering Colleges Anna University