Вже ні для кого не є секретом, що Земля народжує людську культуру. Етніка – мова спілкування між народом і світом. Вона існує всередині людини – і психіки, і тіла. Тобто, це така річ, без якої людина вже не дуже людина. Тому важливо, аби ця штука залишалась живою. Сьогодні Український Ренесанс круто замішаний на спогляданні історії. Воно з одного боку добре, але з іншого – прив’язка до минулого не дає можливості етніці розвиватися. А вона, як і все в житті, може існувати тільки динамічно. Без динаміки, без «свіжої крові» на парному молоці – етніка перетворюється на мертвий і пильний конгломерат нікому нецікавих книжок і потертих шаровар. Хочеться додати, що «шароварщина» – то ще результат поганого відчуття самої історії, позбавлення її життєвості. Але це вже інша історія, вибачте за каламбур.
Даррен Аронофскі – спаситель американського акторства. Сполучені штати, наскільки б великим не був потік поганого кіно звідти, все ж таки мають великий багаж акторського м’ясця. Мабуть, це не уникне слідство імміграційного характеру цієї країни. З мерехтливого натовпу етносів рано чи пізно будуть викристалізовуватися певна еліта, створена з найкращих представників кожної окремої спільноти. От і маємо наразі велику кількість дійсно видатних акторів, яким тільки не пощастило опинитися в наскрізно голлівудському контексті місцевого кінематографа. Але. Викристалізовуються не тільки актори, але й сценаристи й режисери. Тому з часом стали з’являтися фільми, які виразно контрастують з мейнстрімом, але при цьому залишаються поза межами арт-хаусного декадансу, продиктованого – за словами однієї цікавої статті – «каноном меланхолії».
Укотре впевнився в одній простій думці – технічного прогресу не відбувається. Він зупинився, мабуть, роках у 50-х – 60-х минулого століття. З тих пір почалася технічна інфляція. На сьогодні ми маємо надзвичайно роздутий сектор електронної техніки, але при цьому всі останні технології застаріли вже майже на століття. Автомобілі досі їздять на бензині, в металургії не знайдено жодного принципово нового підходу до виплавки металу, зелена енергія кроками черепахи розвивається, та й те – не від великого розуму, а від великої нужди. Ми досі тягнемо руду замість використання скрапу, досі палимо щось, аби їхало, але при цьому фанатично розмахуємо надпотужними персональними комп’ютерами, про які свого часу НАСА могли тільки мріяти. І при цьому ми досі відчуваємо дискомфорт – при гігабайтах оперативної пам’яті комп’ютер може вантажитися хвилинами, програми не пришвидшують свою роботу, тому що нові версії нещадно з’їдають ресурс «заліза». То який же ж це «прогрес»? Це інфляція! Можете сміятися, але я ніяк не можу припинити дивуватися цьому цирку навколо.
Vox populi не лишився непочутим владою. Мабуть тому, що наміри у людей дійсно були «від dei». Продовження скандального будівництва на горі Щекавиця стало під іще більший знак питання. Робоча група КМДА, до складу якої увійшли заступник голови КМДА М.Кучук, голова Комісії з питань культури і туризму КМДА О. Бригинець, а також головний архітектор С. Целовальник та інші чиновники і депутати, – зупинила роботи до подальшого з’ясування обставин. Є вірогідність того, що будівництво буде заборонено, а проти замовників буде порушено кримінальну справу. 20 липня на місці будування було проведено публічне засідання групи, де були обнародувані ті факти діяльності забудовників, які «викликають питання». Як прокоментував ситуацію М. Кучук: «Стройку мы остановили. До окончательных выводов комиссии. Пока к ней много вопросов» («Сегодня»).
В кадрі: О. Бригинець і активіст John Hungar
Фактично, це означає, що діяльність активістів і небайдужих людей була немарною. Їх голос був достатньо сильним, аби його почули в апараті влади і почали реагувати. В багатьох аспектах силам захисту допоміг Бригинець, який доносив прагнення народу владі, але без ініціативи з боку самого народу така праця не мала б успіху. Як у фізиці, так і в соціальному житті імпульс певної діяльності має бути достатнім, аби подолати опір середовища, а у наших владних структурах такий опір існує по відношенню до будь-якої ініціативи – внутрішньої чи зовнішньої. Повернути літері закону дух можна тільки шляхом громадського впливу. І от перед нами результат такого впливу. Недарма було повалено паркан, недарма вішалися листівки, писалися заяви до міліції, тощо. Хочеться, щоби цей успіх надихнув народ на захист своїх істинних багатств – природи та історичної спадщини, а також на підтримання закону на плаву. Бо без нормального суспільного життя неможливий ніякий розвиток.
Окрім того, боротьба ще не закінчена, бо треба тепер добитися відновлення схилу. Тут необхідність як принципова, так і технічна, оскільки не підперта розрита гора загрожує зсувами ґрунту.
Події навколо Щекавицізмушують вкотре задуматися про головну, мабуть, на даний час проблему нашого суспільства – проблему громади. А точніше – її відсутності. За великим розрахунком, українське суспільство сьогодні активно відроджується з пострадянського попелу. У нас є громадські організації, рухи і просто небайдужі люди, котрі своєю працею прокладають шлях до майбутнього. Це добре, так і має бути. Але треба рухатися далі, треба сягати наступного щабля розвитку – створювати громади.
