Персональний сайт Максима Холявіна

Спостерігаючи за CANactions 2011

Фестиваль – приємна штука. А от коли фестиваль ще є ефективним у соціальному просторі – то це штука вдвічі приємніша. Архітектурне бюро “Zotov & Co” вкупі з амбіційною архітектурною молоддю України та світу, за підтримки Національної спілки архітекторів України, Архітектурного клубу, ось уже вчетверте провели фестиваль «CANactions», справжню подію в архітектурному світі як Києва, так і України в цілому. Фестиваль молодіжний, бо організатори орієнтуються на майбутнє, яке зростає сьогодні в стінах архітектурних, дизайнерських та містобудівних факультетів. Сам слоган події свідчить за себе: «Архітектурний молодіжний рух у простір сучасної світової архітектури».

...треба було тільки зареєструватися і затвердити відсутність наміру щось псувати

За завдання фестиваль ставить навчити молодь розробляти правильні рішення для проектів, слідувати принципу «не нашкодь», ствердження активної громадської позиції, а також сприяти створенню новітньої архітектурної спільноти на основі спілкування та обміну ідеями (на чому, власне, спільноти й будуються). Одним із цікавих моментів цілей фестивалю є «розбудова громадянського суспільства». Всі заходи відкриті для вільного доступу всіх бажаючих (треба було тільки зареєструватися і затвердити відсутність наміру щось псувати), це сприяє інтересу мешканців Києва та його гостей до відвідання події, де вони зможуть дізнатися, чим живуть люди, які будують всі ті будинки, мости, парки, дороги etc., а також яким чином вони, громадяни, можуть вплинути на цей процес.

 

Соціальний діалог.
В рамках фестивалю були також проведені круглі столи, присвячені темам урбаністики, тобто – яким є життя в сучасному місті й як можна те життя покращити. А це є неабияким внеском у становлення громадянського суспільства. Чому? Тому що громада може існувати лише тоді, коли люди пов’язані одне з одним. Сучасна цивілізація демонструє тенденцію до відокремлення людей одне від одного. Маємо парадокс – при надзвичайному розвитку засобів зв’язку ми втрачаємо зв’язок одне з одним. Є гостра нестача простору для соціального діалогу, де люди, власне, й стають громадою, обмінюючись думками та знаходячи рішення нагальних проблем. Разом із Фондом ім. Гайнріха Бьолля організатори CANactions створили в стінах Будинку архітектора майданчик для такого діалогу, де зібралися представники різноманітних громадських організацій і виразили  думки з приводу подальшого розвитку Києва. Гості від «широкого загалу» також мали нагоду поділитися досвідом, поставити питання активістам громадського руху, та й просто дізнатися, що поруч існують цікаві ініціативи.

 

Прихильники більш радикального підходу до справ вважають подібні заходи малоефективними, але варто зазначити, що нам потрібен діалог, оскільки саме діалог створює середовище для розвитку громадської думки, а отже тільки так можна вплинути на розвиток суспільства комплексно, а не точечно. Активні дії забезпечують прориви в окремих питаннях, а діалог забезпечує відсутність таких питань у подальшому.

 

Реальні результати.
Можна сміливо ствердити, що організатори фестивалю викладаються на повну. Кожний рік приносив у подію щось цікаве. Від простої конференції у 2008 році, де молоді архітектори презентували свіжі ідеї, CANactions виріс у потужний фестиваль, який зібрав навколо себе не тільки представників української спільноти, але й багатьох закордонних фахівців. Головною «фішкою» фестивалю є його реальна результативність. Тобто, подія не обмежується словами, а видає на гора цілком реальні проекти, які можна було би втілювати вже сьогодні-завтра.

 

Під час CANactions 2010 був реалізований т.зв. «воркшоп» (англ. “workshop” – майстерня) – розробка проекту спільними зусиллями 10 архітекторів України та Європи. Вони формували команди по 3-4 людини з України й стільки ж із Європи. Куратором роботи виступив тоді російський архітектор Євген Асс, а об’єктом проектування стала Київська Крайка (територія схилів між історичним центром та Дніпром). Проектування не було конкурсним, головною метою було отримати досвід співпраці, обмінятися думками щодо питання та знайти найбільш оптимальне рішення. За допомогою проекту організатори та учасники прагнули продемонструвати бережне ставлення до унікального ландшафту, природного простору. Київські Схили одночасно є заповідним місцем та місцем перспективного розвитку столиці. Тут зібрана велика кількість історичних пам’яток: Києво-Печерська лавра, Музей історії Великої Вітчизняної, парк Слави, Меморіал жертв Голодомору – а також просто велика кількість цікавих з точки зору ландшафту місць, де людина може торкнутися природних багатств, не покидаючи території міста. Наразі Крайка перебуває в доволі занедбаному стані, щоби зробити територію доступною людині, але при цьому не вразити природу якимись глобальними перебудовами, треба було розробити дійсно витончений проект. Окрім того, відкритим було питання про цивільний вихід до вод Дніпра, організацію зеленої набережної.

 

Команди A, B і С створили власні ідеї, кожна підійшла до питання оригінально, не схоже на інших. Їх проекти занесені в каталог CANactions 2010. Але головним результатом воркшопу було поглиблення знань учасників, цікавий та плідний досвід співпраці, а розроблені матеріали стали повноцінною базою даних для використання в реальній розбудові. Куратор фестивалю, архітектор Віктор Зотов, зробив висновок: «Стало більше якісного знання. Маємо зацікавленість – й в архітектурі, й загалом. А це ознака розвинутої людини».

 

Церемонія нагородження переможців конкурсу

ЄВРО-2012 та Київські Схили.
Якщо результати воркшопу 2010 були більше методологічними, то CANactions 2011 був зосереджений саме на розробці проекту реконструкції та відновлення Крайки, і прилеглих до неї зон: Київський дитинець і Пейзажна алея, Контрактова площа та Андріївський узвіз, Поштова площа, Європейська площа з виходом Хрещатика до Дніпра та на острови, Хрещатик та Майдан Незалежності, Київська фортеця (локальні зони). Це відбувалося у формі конкурсу «Благоустрій центральної частини м. Києва до Євро-2012 та на перспективу», оголошеного КМДА та Головного Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища міста Києва. Журі, до якого увійшли фахівці з України та Європи, відбирали з 48 допущених до участі проектів спочатку 9 найкращих, а потім із них одного переможця. При відборі журі не знало нічого про проектувальників – ані звідки вони, ані хто вони, перед ними були лише проекти та їхні кодові номери для розрізняння. 9 найкращих проектів презентували:

 

Кожний з цих проектів демонстрував професійний та обережний підхід до тендітної справи реорганізації київських зон, кожний архітектор розглянув нашу столицю з власної, неповторної точки зору. Представники США, Yehre Suh та Konrad Scheffer сказали, що Київ є містом монументів, представники Британії, Igor Marko та Petra Havelska, зробили акцент на ідентичності міста та виразили захоплення традицією квіткових виставок у Києві, запропонували розширити квітники, бо: «Київ – це місто квітів». Пан Піщік, представник бюро Bluemoloko, взагалі виразив думку, що до поняття «центр Києва» треба вже долучити Труханів острів, адже місто займає вже обидва береги Дніпра. З такої позиції його проекті були також задіяні мости та розроблені фунікулерні маршрути, які єднали б Схили з Трухановим островом та новими об’єктами на воді. Тобто, кожний із обраних лауреатів вивчив проблему достатньо глибоко, застосував ґрунтовний філософський підхід, втілений у конкретних рішеннях. І кожний з архітекторів поставив питання збереження унікального ландшафту та архітектурного спадку на одне з перших місць.

 

"Емоційні хлопці з Колумбії"

Переможцями конкурсу стали «емоційні хлопці з Колумбії», як сказав головний архітектор Києва Сергій Целовальник, – Julian Restrepo та Pablo Forerо з архітектурного бюро Taller 301. Вони запропонували проект реконструкції саме Крайки – за допомогою спеціально розроблених доріжок, які створюють вертикальні та горизонтальні зв’язки території, а також розширюють громадський простір; та прогресивного рішення проблеми набережної. Цей проект дійсно мінімально втручається в природу Схилів, просто і якісно вирішує проблему туристичних маршрутів. А от проблему набережної колумбійські архітектори вирішили за допомогою т.зв. «ландшафтних мостів». Це такі широкі споруди, заповнені згори ґрунтом і засаджені деревами, які в Європі почали використовувати для убезпечення тварин від переходу через швидкісні автомагістралі. В даному випадку ландшафтний міст накриває собою магістраль на набережній Дніпра і «подовжує» ландшафт схилу до самої води. Кожний міст відповідає за характером специфічній зоні, на які архітектори поділили Схили. Таким чином і магістраль залишається (бо без неї вже ніяк), і створюється повноцінна зелена набережна, можна сказати, зелена територія навіть збільшується. Самі архітектори зазначили, що в Колумбії також багато зелені, тому вони розуміють, як це важливо – насолоджуватися парком.

 

Окрім наведених інновацій колумбійці запропонували низку тимчасових об’єктів у рамках підготовки до Євро-2012, як то: тимчасові пішохідні вулиці, концертні майданчики та павільйони, оглядова вежа на Поштовій площі, дизайнерський парк на Арсенальній площі тощо.

 

Нижче наведу бекграунд героїв дня:

Архітектор Pablo Forero
Народився в Боготі, Колумбія (1984), закінчив Universidad de los Andes у 2007. Працював з Daniel Bonilla Arquitectos (Колумбія), Ciro Pirondi (Бразилія), Architectural Think Tank (Колумбія), Architect Rafael Villazon (Колумбія) і також працював проектним асистентом в Universidad de los Andes. Він заснував власне архітектурне бюро Taller 301 з Julian Restrepo і Daniel Azuero в 2008 р. Також є співзасновником www.el-muro.org – вебсайту, присвяченого відкритим архітектурним конкурсам у Колумбії.

 

Архітектор Julian Restrepo
Народився в Боготі, Колумбія (1984), закінчив Universidad de los Andes у 2008. Працював з Daniel Bonilla Arquitectos (Колумбія), архітекторами Osmond Lange Architects (Південна Африка) і архітектурною студією GRUPO OI (Венесуела) перед заснуванням власного бюро Taller 301 з Pablo Forero і Daniel Azuero в 2008 році. Він також є співзасновником www.el-muro.org – вебсайту, присвяченого відкритим архітектурним конкурсам в Колумбії.

 

Слідуючи своєму захоплюючому досвіду в освіті, мистецтві та проектуванні, вони розробляють власні проекти і беруть участь у конкурсах у Колумбії та по всьому світі, й отримують нагороди. Вони продовжують накопичувати досвід у професора Isthmus school of architecture в Панамі.

Творче кредо: «Наша схильність до дизайну базується на внутрішньому контексті. У Колумбії доволі бідні ресурси, тож є багато проблем, на які треба звернути увагу. Кожен жест є важливим; максимальний ефект мінімальними засобами. Діючи глобально, мислимо локально».

 

Як засвідчив на прес-конференції, присвяченій завершенню конкурсу, член представницького журі, голова ГО «Столичні ініціативи» Ігор Добруцький, цього місяця проект переможець буде висунутий на Інвестиційному форумі для здобуття фінансування його реалізації. Також організатори запросили всіх лауреатів конкурсу залучатися до подальшої співпраці з розвитку та вдосконалення проекту-переможця. Сьогодні така можливість цілком реальна, тому що, за словами Сергія Целовальника, КМДА зацікавлена у конкурсних роботах, Олександр Попов бажає ознайомитися з проектами-переможцями та сприятиме реалізації закладених у них ідей.

 

Класи-майстри.
CANactions також став потужною освітньою подією для молодих архітекторів, оскільки з 2009 року проводить велику кількість майстер-класів і лекцій, де досвідом діляться професіонали з України та світу.

 

Цього року майстер-класи проводили фахівці Marc Glaudemans (Stadslab), Олександр Кравченко (Graphisoft Archicad for architects), Wouter Rooijackers (Tarra), Гріша Зотов (OMA), учасники конкурсу «Благоустрій центральної частини міста Києва до Євро-2012 та на перспективу» та інші.

 

Наприклад, Гріша Зотов розповів про концепцію реконструкції станцій метро Театральна та Золоті ворота на основі розуміння поведінки людського натовпу. Для цього він вивчив людські потоки в метро, застосував відносно них принципи поведінки, віднайдені Craig Reynolds, виділив усі важливі фактори у переміщенні людей і зробив на основі отриманих даних цікаву комп’ютерну симуляцію переміщення людських мас у метро в годину-пік. Відштовхуючись від моделі, пан Зотов розробив концепцію реконструкції станцій метро, що передбачає створення додаткових тунелів для переходу зі станції на станцію, додаткових платформ з обох боків від колій та додаткового рівня над платформою. За думкою архітектора, такий підхід дозволить знизити навантаження на метро без буріння додаткових гілок.

Молоді собі дорогу самі…
Не менш цікавим був конкурс молодих архітекторів DIA (Інститут архітектури Дассау). З 2009 року DIA співпрацює з CANactions. У якості нагороди переможцям конкурсу надається право дворічного навчання в DIA з можливістю отримати звання магістра архітектури. Цього року премії вручали також і партнери фестивалю. Фонд ім. Гайнріха Бьолля нагородив трьох учасників: Ірену Цибу з проектом «Реконструкція промислових будівель київської гавані», Романа Попадюка з проектом «Реконструкція житлового кварталу 1960-70 рр. у м. Львові», Олену Антощенко – «BRIDGE. Центр іноземних мов». Журнал «Идеи Вашего дома» нагородив Володимира Зотова за проект «Приватний будинок Раскоряка». Редакція вирішила навіть трохи відступити від звичайного формату журналу і надрукувати проект Володимира повністю, в наступному номері. Премії європейської лабораторії міського дизайну Stadslab отримала Олена Макагон з «проектом реконструкції набережної Дніпра». Доречи, за сутністю цей проект перегукувався з головним конкурсом фестивалю, представник Stadslab Marc Glaudemans зазначив, що вони якраз займаються питанням реконструкції підходів до річок у Амстердамі та Бєлгороді, тому для них цей проект став ще однією корисною ідеєю. І, власне, від DIA перший приз отримав Євген Васильєв за проект «Концепція розвитку бульвару ім. Тараса Шевченка в Києві», а другий – Богдана Рутецька за проект «Центр психологічного розвитку сім’ї в Києві».

 

Дуже цікавий проект був запропонований Юлією Ковтун, магістеркою «Львівської політехніки», під назвою «Соціально-психологічний комфорт житла». Юлія відома як спеціаліст з експериментальної архітектури, її проект став свого роду польотом архітектурної думки в напрямку абсолютно екологічного та психологічно затишного житла. Для цього вона залучила до своїх пошуків сферу людського сприйняття, фундаментальні принципи естетики, які були використані ще майстрами Ренесансу в пошуках «ідеального міста». В якості основного будівельного матеріалу запропонований старий, як світ, і не менш ефективний – саман. Саман – це таке місиво з глини, сіна та піску, надзвичайно енергоефективна, оскільки забезпечує дуже добру теплоізоляцію. Традиційна українська мазанка також будується з саману, його використовували різні народи в різні часи. Сьогодні багато екологічно орієнтованих будівництв також повертаються до саману. Округлі форми житла в проекті Юлії нагадують футуристичні поселення, але при цьому вони дійсно заспокійливо діють на око. Тут застосований один із віднайдених психологами фактів, який свідчить, що найбільший відсоток агресивності серед людей спостерігається серед мешканців районів з великою кількістю сірих поверхонь і гострих кутів. Ще однією цікавою ідеєю є будування будинків з дерев. Але не за рахунок їх зрубу, а за допомогою утворення «арок», спрямування зросту дерев під кутом, що дозволить потім поставити в арці каркас і заліпити його саманом. Передбачена також система природного збору води. Проект цікавий тим, що в ньому нема нічого неможливого, але при цьому він задає власний контекст архітектури, доволі відмінний від звичних сучасних спрямувань на надсучасні матеріали (що в принципі досить витратно відносно ресурсів), масштабність і часту геометричну «гостроту» форм.

 

Цікаве рішення запропоновано також Володимиром Зотовим зі Львова, його «Раскоряка» є прикладом споруди, гарно вписаної в контекст місцини. Хоча проект сам по собі є одиничним, головним сенсом його є демонстрація врахування всіх наявних факторів впливу на будівлю, вміння використати їх і створити оптимальне рішення. В будинку та подвір’ї враховані необхідність комфортності перебування (тепло, інсоляція тощо), енергоефективності та забезпечення переробки відходів.

 

Як зазначив Віктор Зотов, якість пропонованих на конкурс робіт з часом зростає, і цілком можливо, що CANactions почасти сприяють процесу розвитку архітектурної думки в Україні.

Принаймні можна констатувати наявність ще однієї мети розвитку, орієнтира для молоді. Тобто, вони знають, де можна реалізувати себе, і наскільки треба добре проробляти ідеї, щоби вони гідно виглядали серед інших на конкурсі. Й справа тут не в преміях (хоча це, звісно, приємний додаток), а в можливості показати себе світу архітектури.

 

Підсумуємо…
Не сумно! Можна сказати, фестиваль удався на славу. Будинок архітектора всі три дні був заповнений публікою, події відбувалися жваво та захоплююче. На круглих столах були розглянуті різноманітні теми, серед яких особливо пекучі для Києва – транспортна інфраструктура, стан громадського простору, а також роль громади в житті міста. Тішить прогресивна спрямованість фестивалю та його «соціальність». Тобто, це вже не просто вузькоспеціальна подія, де цікаво лише фахівцям, це дійсно шанс для кожної зацікавленої містобудівним і архітектурним життям людини дізнатися щось цікаве, поспілкуватися з «посвяченими», послухати думки фахівців із приводу оточуючого буття, насправді долучитися до справжнього соціального процесу, який може дати позитивний результат у подальшому часі.

 

Виставка триває...

На сайті CANactions уже висить лічильник, який свідчить, що до наступного фестивалю лишився 351 день, тож можна очікувати на «продовження банкету». А до 28 травня можна ознайомитися з проектами на виставці в Будинку архітектора за адресою вул. Грінченка, 7. А на День Києва протягом трьох днів, до 30 травня, виставка буде представлена на Хрещатику.

 

Нижче купка корисних для ознайомлення посилань:

www.canactions.com – основний сайт фестивалю. Там можна подивитися каталоги попередніх заходів, 24 травня з’явиться цьогорічний примірник.

www.competition-kievedge.com – сайт конкурсу «Благоустрій центральної частини м. Києва до Євро-2012 та на перспективу». Можна подивитися заявлені та обрані проекти, дізнатися докладно про умови.

www.boell.org.ua – сайт Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні.

http://www.nsau.org – сайт Національної спілки архітекторів України.

 

Опубліковано на Порталі українця VOX

Фото люб’язно надані організаторами CANactions 2011

Ар[т]хітектонікаГромадська ініціативаЕкологічний світоглядКиївРеліквіїЧасу Дух

Максим Холявін • 14.05.2011


Previous Post

Next Post

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *

Plugin Sponsor Credit To Top 10 Engineering Colleges Anna University