Персональний сайт Максима Холявіна

1 коментар

Міжнародники, гідні захоплення. “ДИПКОРПУС”

Кожну ініціативну людину сьогодні переслідує важке (часто зі зверхніми або приреченими інтонаціями) запитання з боку оточення: «А нащо воно кому треба?» Колись мені доводилося кричати на це у відповідь: «А як же! Нам самим! Мені! Тобі!» Правильно, в принципі, але непереконливо. Мовляв: «Ну-у, та-ак!» Добре. На противагу я став збирати інформацію про різноманітні позитивні ініціативи серед молоді та дорослих Маріуполя. Не вірилося, що нікому нічого не треба, не буває так, бо не буває крайнощів. І по вірі моїй воздалося мені – навколо виявилося безліч таких ініціатив. Як більш-менш офіційних, студентських, заснованих на базі університетів (часто за ініціативою самих студентів, а не «згори»), так і самостійних, славнозвісних «самодіяльних», коли гуртом збиралися люди, яким просто набридло жити за буденними схемами промислового міста. Донбас, усіма сьогодні остаточно зневажений, виявився не таким уже й пропащим місцем, а Маріуполь далеко не таким провінційним містом, оскільки саме там я знайшов дивовижних творчих людей, талановитих не менше за виходців культурних центрів, об’єднання їх, громадські ініціативи тощо. Тепер у відповідь на риторичне питання «кому воно треба?» в мене є мало що не список «нужденних» у прогресі людей.

Приблизно два роки тому я познайомився з Василем Світличним, одним із Секретарів Ліги політологів-міжнародників «ДИПКОРПУС». Тоді ми спілкувалися про долю Маріуполя й роботу маріупольської діаспори в Києві щодо її поліпшення. Виявилося, що існує група людей, яка, поїхавши з рідних місць, не покинула їх, а продовжує трудитися задля розвитку культури там, вдома. До нас їх зусиллями вже привезли кінофестиваль з Андріївського узвозу «Відкрита ніч». Згадана Ліга взагалі є масштабною освітньо-дипломатичною ініціативою, неабияким є її внесок у проведення Дня Європи саме в Маріуполі (та Херсоні). Все це відбулося протягом наступних років, а отже ініціативність не тільки не зникла, але й набрала обертів. Захотілося дізнатися й розповісти Вам, шановні Читачі, про діяльність «ДИПКОРПУСА» докладніше. Тоді я звернувся до Василя після такого довгого мовчання й він радо відгукнувся на прохання розповісти про організацію. Далі слово йому…

Василь Світличний:
Ліга політологів-міжнародників “ДИПКОРПУС” народилася у Маріуполі. Її створення було пов’язане із сміливим та амбіційним починанням – відкриттям спеціальності “Міжнародні відносини” у Маріупольському державному університеті. Традиційно “столична/елітна” спеціальність була приречена активно здобувати повагу та визнання в очах колег України та закордону. Водночас, когорта перших студентів була настільки неординарна та активна у науковому та суспільному плані, що не могла залишатися осторонь подій громадського життя. Аби якось упорядкувати нашу діяльність потрібна була брендова організація.

Поштовхом до оформлення Ліги стала ідея, що належить тодішньому декану Історичного факультету нашого університету Галині Іванівні Батичко. Вона, як знана фахівець-культуролог, передбачала, що заняття в аудиторіях та студіювання підручників аж ніяк не компенсує практичних навичок світського спілкування та етикету для молодих міжнародників. І з метою проведення таких етикет-тренінгів, майстер-класів з танців тощо вона і запропонувала започаткувати братство майбутніх дипломатів “ДИПКОРПУС”. Ідеєю вона поділилася з активом моєї академічної групи… і не помилилася. Ми швидко скоординували її очікування з власним прагненням до перетворення світу на краще (і ніяк не менше), та визначили, що Ліга стане загальнодержавною організацією усіх, хто обрав за фах міжнародні відносини та наших однодумців. Організація позиціонувалася зовсім не як молодіжна, а пожиттєва. Тобто, сполучала риси клубу за інтересами, науково-просвітницького центра, профспілки та лобістської організації. От у такий спосіб від 2003 року ми і працюємо у громадському секторі України. Варто зазначити, що у різні роки у нас знаходилася більша чи менша кількість прихильників та однодумців з різних куточків держави, втім, на разі постійно активнодіючою є Маріупольська штаб-квартира організації та Київський територіальний департамент.

Від самого початку ми порівнювали життя студента-міжнародника в Маріуполі, Києві та Росії. Одразу було зрозуміло, що нам бракує спілкування з представниками дипкорпусу з одного боку,  з іншого ми бачили, наскільки багатшим є наукове життя в Росії, кількість тематичних заходів, тощо. Понад те, якщо для “дорослих” експертів заходи відбувалися, то для молоді їх можна було за рік обрахувати на пальцях. Отже, мета була чітко визначена –  ми мусимо наповнити повсякдення українських міжнародників тематичними акціями, одночасно, роблячи Маріуполь по максимуму центром кожної з них.

Перший маріупольський дипломатичний бал

У 2003 році міжнародники не мали ані постійного спілкування з МЗС, ані життєздатних громадських організацій. Навіть національної олімпіади з міжнародних відносин не було (хоч по гідравліці, наприклад, була, по дитячим хворобам – також). Виходячи з цього, ми почали докладати зусиль по впровадження згаданих ініціатив. З’явилися перші тематичні конкурси з міжнародних відносин. Початок поклала сесія з міжнародних відносин ім. Іоанна Каподістрії (Перший грецький президент колись мав честь керувати міжнародними відносинами Російської імперії і тому двічі небайдужий маріупольським міжнародникам). Далі, аби максимально стерти грані між столицею та регіонами та нівелювати перешкоди на участь тих, хто не міг собі дозволити мандрівки країною на олімпіади, ми взяли курс на впровадження дипломатичних онлайн-конкурсів з питань міжнародної безпеки, країнознавства тощо.

Зрозуміло, що коли твоїм повсякденним домашнім завданням є розв’язання проблеми планетарного масштабу, а за вікном ти бачиш буденне промислове місто, тебе неминуче спіткає брак мотивації, огорне гнітюче почуття, що ти переймаєшся ілюзорними справами. Відтак, через Лігу ми почали шукати шляхів реалізації впливу на державне управління, контактів з центральною владою. Подавали заявки у громадські ради він Мінекономіки до Міноборони, кілька років виборювали місце у Громадській раді при Міністерстві закордонних справ, а відтак і відкрили для себе широченний спектр громадянської активності. Ми поступово усвідомлювали, що маємо безліч інструментів впливу на поточне життя суспільства. До речі, у Маріуполі громадянське суспільство на той час існувало геть відірвано від українських трендів та, здебільшого, самодостатньо замикалося на локальних ініціативах. Отже, на нас була ще й місія ознайомлення колег-активістів із величезним всеукраїнським досвідом. Ми долучилися до українських та міжнародних семінарів, конференцій, тренінгів та стажувань, на яких вже навчалися не лише тонкощам дипломатичного мистецтва, а й відповідальності за розвиток міста регіону, країни.

Коли критична маса досвіду була досягнута, ми почали активну діяльність у місті та державі. Лобістська кампанія з впровадження Національної олімпіади з міжнародних відносин завдяки сприянню Комітету у закордонних справах Верховної Ради України принесла втілення мрій і очікуване змагання, за люб’язної згоди рідного Маріупольського державного університету принесла вже в друге проводитиметься у квітні в Маріуполі.

Почалися перші проби дипломатичного таланту через долучення до кампаній з порятунку моряків та посиленню їх соціального захисту. Завдяки отриманим в університеті знанням та навичкам ми одержали відповідні пропозиції та рекомендації 3-х профільних міністерств. А морякам, що були ув’язнені у Демократичній республіці Конго – навіть за лічені години знайшли антималярійні ліки через Всесвітню організацію охорони здоров’я.

Перші успіхи спричинили бажання ділитися досвідом та знаннями – почав формуватися своєрідний медіа-холдинг, через який шляхом інтернет-розсилок та інших джерел обміну інформацією, ми почали сповіщати своїх друзів та колег про актуальні науково-просвітницькі заходи, грантові конкурси, тренінги, стажування та конференції для активістів суспільно-політичних наук та громадянського суспільства. Зараз розсилка “ДИПКОРПУС-ІНФОРМ” популярна серед сотень українців, суспільно-політичний інтернет-часопис “ДИПКОРПУС” дає змогу дослідникам та аналітикам популяризувати свої дослідження та розробки, онлайн-диспути з міжнародних відносин дають змогу обмінюватися думками чинним спеціалістам-міжнародникам, студентам, випускникам спеціальності, що працюють не за фахом, але продовжують дослідження уподобаної науки та просто численним зацікавленим особам.

Оскільки від самого початку ми були “приречені” поєднувати професійне вдосконалення та сприяння духовному розвитку членів нашої організації, Ліга “ДИПКОРПУС” швидко перейнялася питаннями гендерної рівності, кіно- та фотомистецтва, підтримки національної самосвідомості та іміджу України , як серед громадян держави, так і за кордоном. Відчувши смак до власноручної організації культурно-мистецьких подій, легати “ДИПКОРПУСУ” провели “Кінофабрику Лідерок”, присвячену створенню відеофільмів на тему гендерної рівності; на третій рік “затягнулася” Маріупольска Фото експедиція Ліги – цикл фотоквестів, що покликаний відкрити городянам красу міста, де розташована наша Штаб-квартира та прищепити щиру та діяльну любов до нього. Проект

“Українські вечорниці” стали своєрідною мистецькою лабораторією, де українські традиції набувають властивостей, що роблять їх цікавими сучасній молоді та несуться у доступній формі у маси. Акція “Дипломатичний десант” дозволяє міжнародникам, що мешкають та навчаються поза межами столиці доторкнутися до світу, що вивчається ними за підручниками: завітати до дипломатичних установ, центральних органів влади, взяти участь у дискусіях, презентаціях, наукових заходах пліч-о-пліч з особами “з телевізору” та вселяє впевненість у реальності та перспективності обраному ними професійному шляху. Кубок майбутніх дипломатів з міні-футболу вже кілька років збирає у культурному дозвіллі наших колег з різних регіонів задля знайомства, обміну думками та враженнями і підтримки іміджу України в підготовці до Євро-2012.

Реалізувалася і давня мрія нашого декана – щороку на День української дипломатії, 22 грудня, легати збираються на справжнісінький дипломатичний бал – з майстер-класами танців, дегустаціями, традиційними для балів іграми та конкурсами. Несподіваною ініціативою став і навчальний фільм “Місце призначення”, який був відзнятий власними силами та покладений в основу просвітницького проекту з протидії торгівлі людьми та еміграції українців “Добре там, де ми є” – курс інтерактивних занять, що мотивують молодь виїздити за кордон здебільшого заради туризму та навчає  ретельно дотримуватися заходів безпеки.

Задля сприяння розвитку кмітливості, загальної ерудиції, ораторського мистецтва Ліга “ДИПКОРПУС” заохочує легатів до участі та організації інтелектуальних турнірів “Що? Де? Коли?”, “Брейн-Рингу”, політичних дискусійних клубів, а також дебатного руху.

Завдяки системності таких починань поліпшується як інтелектуальний потенціал членів Ліги, так і на постійній основі налагоджується проведення згаданих заходів, які знаходять однодумців та приваблюють до співпраці з Лігою ширші кола громадськості.

Оскільки ми з історичного досвіду переконані, що прогрес суспільства оптимально можливий при взаємодії влади, громади та бізнесу, ми послідовно набували навичок ділового спілкування та взаємодії з широкими колами партнерів: від Кабінету Міністрів України (як то було при боротьбі за права моряків чи визначенні Маріуполя базою проведення Всеукраїнського Дня Європи-2010) до студентських організацій (при напрацюванні проекту закону України щодо відстрочок у сплаті за навчання у ВНЗ за контрактом або при участі у фестивалі “Епідемія доброти”). Від 2008 року Ліга – член Громадської ради при Міністерстві закордонних справ. Сама багаторічна боротьба за місце в раді була колосальним досвідом та дисциплінуючим моментом для нашої організації. Співпраця з Верховною Радою України та Програмою сприяння Парламенту України народила Перші молодіжні парламентські слухання, що зібрали у стінах Верховної Ради талановиту молодь задля обговорення актуальних питань сьогодення.

Український жіночий форум не вперше підтримує Лігу у намаганнях закріпити в дівчатах-лідерках прагнення розвинути та реалізувати власний потенціал у сфері громадянського суспільства, бізнесу та державного управління. Як ми бачимо зі статистики, у зрілих роках співвідношення чоловіків та жінок на чільних посадах держави невтішно перехиляється у бік перших, позаяк у студентські роки незрівнянна активнішими є дівчата. Цьогоріч підтриманий проект «Школа бізнес-лідерок» навчатиме усіх активісток “тримати хвилю” протягом цілого життя. Ми плідно взаємодіємо і з Маріупольською міською владою, адже своєю роботою давно вже ведемо боротьбу за утвердження Маріуполя у якості сучасного центру культури, науки та міжнародних зв’язків. Власне, важче знайти нині царини, установи чи організації, з яких не були нашими партнерами, ніж перерахувати наших однодумців та колег у проведенні наших заходів. Але окрім партнерів у Ліги є ще й рідні організації, точніше, альма-матер – Маріупольський державний університет, на теренах якого ми народилися, міцніємо та розвиваємося, чий світогляд творення квітучого саду серед пустелі ми перейняли, і, по мірі сил, прагнемо сприяти зростанню авторитету університету в Україні та закордоном. А чого не приховати – того не приховати, повага до установи міцніє з дня на день. Якщо раніше з сарказмом приказували про дипломатів з Маріуполя, то нині ми із впевненою посмішкою жартуємо “А чи можливо взагалі опанувати фах міжнародника поза межами Маріуполя?”. Дісно, міжнародники в Маріуполі мають окрім полі культурної атмосфери сучасного міста й інноваційний сучасний ВНЗ, профільну студентську олімпіаду, кілька науково-практичних конференцій, насичене тематичне громадське життя і можливість практикуватися у профільній організації – Лізі “ДИПКОРПУС”. І цей перелік не є хизуванням, а радше, розповсюдженням позитивного досвіду втілення мрій у життя.

Коли Ліга розпочинала свою діяльність, у нас не було прикладів та досвіду подібної активності. У Львові функціонувала організація “Молода дипломатія”, сформована зі студентів-міжнародників Львівського університету ім. І.Франка, але вона не прагнула “зігріти” своєю діяльність всю державу та зосереджувалася на локальних ініціативах.

Найголовніше, чого нам не вистачало – взірця діяльності організації, яка була б цікава членам не лише на час студентського життя, а і задовольняла культурно-естетичні, інтелектуальні та світоглядні запити своїх членів і у дорослому житті. Зараз кілька поколінь легатів “ДИПКОРПУСУ” ефективно взаємодіють в рамках ініціатив організації, що свідчить про життєздатність концепції громадської організації, що орієнтована на пожиттєву активну участь членів у роботі.

У 2011 році молодь, що приходить на навчання на спеціальність “Міжнародні відносини” поринає цілковито в інший світ, ніж 10 років тому. Одразу ж вона зустрічається із цілим спектром тематичних наукових, просвітницьких, культурно-дозвільних заходів, які спеціально призначені для них. До їхніх послуг потужні інформаційні канали, що дозволяють знаходити та спілкуватися однодумцям, бути в курсі корисних для саморозвитку та самовдосконалення ініціатив. Теперішню молодь уже запрошують долучатися до традиційних багаторічних ініціатив чи запроваджувати свої. Окрім Ліги “ДИПКОРПУС” та ГО “Молода дипломатія” з пропозиціями та проектами виходять три молоді київські ГО: “Клуб молодих дипломатів”, “Молодіжне об’днання народних дипломатів”, “Молодіжна дипломатична ініціатива”. І, що достатньо знаменно, насичена активність у громадському житті українських міжнародників десятиріччя потому вже на порядок перевершує показники російських колег.

День Європи в Маріуполі

Всеукраїнський день Європи-2010 в Маріуполі є своєрідним Еверестом діяльності Ліги “ДИПКОРПУС”, що ознаменувало справдження одразу низки мрій легатів: 1) зробити Маріуполь центром проєвропейського свята; 2) залучити іноземних дипломатів до знайомства з містом з метою посилення інтенсивності міжнародних зв’язків; 3) сприяти зацікавленості городян міжнародними відносинами; 4) стимулювати піднесення іміджу міста на один щабель з містами-мільйонниками та обласними центрами.

День Європи в Маріуполі

Святкування Дня Європи в Україні є ровесником Ліги “ДИПКОРПУС”. І вже від 2004 року ми усвідомили всю спорідненість такого свята із душами міжнародників та почали намагатися проводити подібні тематичні заходи. Від початку ми вбачали унікальну нагоду налагодження тісної взаємодії з реальними іноземними дипломатами через підготовку та проведення такого заходу. Кілька років поспіль ми власноруч збирали “данину” у вигляді сувенірів, символіки, промоційної літератури про країни з посольств країн ЄС в Києві та упорядковували багате Євромістечко з презентацією країн та конкурсами, як то мало місце у Києві та деяких визначених містах держави. З першого ж року нашим надійним партнером стало Представництво Європейського Союзу в Україні, яке виконує роль посольства одразу всього ЄС та координує величезну кількість корисних програм та проектів в Україні. У пам’яті добре віддзеркалилась відповідь на перше сміливе запрошення провести всеукраїнське свято у Маріуполі: “Можливо колись…”. “Колись…” настало 5 років потому, за умови невпинної лобістької кампанії та впертого відтворення формату Євромістечка в Маріуполі своїми силами. Поступово формат розрісся до “Маріупольських Євротижнів” – настільки багато ініціатив виникало у наших активістів. Свято стало звичним для Маріуполя, а згодом, держава сама почала директивно вказувати місцевим органам влади потребу щось проводити до цієї дати. Але “ДИПКОРПУС” вперто ішов до мети – проведення Всеукраїнського Дня Європи в Маріуполі. Коли стало очевидним, що масштаб Маріупольських заходів кількаразово перевершує ініціативність у решті міст, ми пішли ва-банк та звернулися до Президента, Прем’єра, Голови Верховної Ради з проханням подарувати Маріуполю свято. Реакція не забарилася, доручення Кабміну швидко поставило все на місця і Маріуполь несподівано дізнався про цілковиту згоду європейців та урядовців щодо визначення Маріуполя та Херсона столицями Дня Європи-2010. Далі була активна співпраця з міською радою, Представництвом ЄС та громадськістю, що значно збагатила досвід активістів  нашої організації та подарувало фантастичну незабутню феєрію для городян.

Найціннішим є те, що у нас в організацій начисто відсутня традиція почивати на лаврах чи насолоджуватися перемогою. За грандіозним святом одразу прослідували шквали нових ініціатив, прийшло нове покоління активних легатів, почали активно реалізовувати набуті навички та знання представники середнього покоління активу “ДИПКОРПУСУ” ..і локомотив стрімко мчить вперед, прориваючи сірість буднів та утверджуючи усіх пасажирів експресу під назвою “ДИПКОРПУС” у невідворотності змін на краще.

Опубліковано на Порталі українця VOX

Громадська ініціативаМаріупольПосполитеЧасу Дух

Максим Холявін • 03.03.2011


Previous Post

Next Post

Comments

  1. kottj 18.03.2011 - 16:39 Reply

    головне висвітлювати їх діяльність. щоб і пор них знали, а не тільки про зниклу гречку.

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *

Plugin Sponsor Credit To Top 10 Engineering Colleges Anna University