Персональний сайт Максима Холявіна

Ігровий простір. Декілька думок про сучасний інформаційний простір та його аудиторію. ч.3

Нажаль, знайти однозначно дієвий для всіх спосіб вийти з описаної «Матриці» неможливо, так само, як неможливо взагалі знайти щось «для всіх». Але можна зазначити декілька необхідних кроків назустріч більшій свободі й кращому розумінню себе в світі.

  1. Треба зрозуміти, навіщо нам потрібна та свобода. Завжди існує позиція “ignorance is bliss” – «невідання є щастя», але нашім невіданням «правди життя» користуються зацікавлені персони. Ми скуті «суворою правдою життя», яку створює наш власний песимізм, цинізм і образи інформаційних потоків навколо. Якщо ми хочемо бачити кольорове життя не тільки на великих  малих екранах, маємо зробити наступний крок.
  2. Припинити грати. Ерік Берн, автор концепції трансакційного аналізу в психології людських взаємин, а також всесвітньо відомих книжок «Ігри, в які грають люди» та «Люди, які грають в ігри», зазначив, що ігри становлять важливу частину соціального життя. Але за його ж таки визначенням, багато ігор є деструктивними, бо походять з не найкращих процесів у наших головах. Зараз подібні ігри відбуваються на рівні соціуму, вони формують нашу щоденну життєдіяльність, і зрештою ми витрачаємо величезну кількість дорогоцінного життєвого часу на абсолютно непотрібну біганину. Тому треба лікуватися від старих і звичних схем, порушувати застійний гомеостаз психіки.
  3. Почати пошук альтернативних джерел інформації. Знайти путнє у звичайному телебаченні та в наявному потоці преси важко, майже неможливо. Звісно, виручає Інтернет. Як би його не сварили люди, якщо ти знаєш, чого шукаєш, Інтернет стає незамінним помічником, до того ж ефективним у реальному просторі (можна легко доступитися до законодавчої бази від найвищих установ до муніципальних постанов). Але не все так погано й у реальному просторі. Наразі поширення добрих культурних видань ускладнено комерційною малоуспішністю, якщо не сказати «неуспішністю». Проте існують такі цікаві журнали, як «Личности» (з додатком «Личности Украины»), «Критика». Їх легше знайти за підпискою. В Києві досі продаються номери часопису «Київська Русь», видаваного Дмитром Стусом, там можна знайти дбайливо відібрані твори сучасних письменників, а також публіцистичні та критичні матеріали. Таким самим реліктом є журнал «Родовід». Доречи, Інтернет-книгарня «Є» може здійснити доставку необхідного видання поштою. Так само, як «Читайка» та деякі інші подібні сервіси. Ось іще один приклад корисності мережі.
  4. Коли в нас буде створений власний інформаційний простір, доведеться потроху вдосконалювати моделі поведінки. За роки життя ми виробляємо велику кількість стереотипів. Вони полегшують нам життєдіяльність, але вони не завжди ефективні, до того ж, ситуація міняється з часом, і всі вартості потребують переоцінки у відповідності до нових умов існування. Так само і звичні нам дії в побуті, в громаді, ставлення до світу, Природи повинно переглядатися, співставлятися з тим, чого хочеться і що є. Якщо ми вирішили бути героями (най би й без суперздібностей), то треба «вчиняти гідно віри» – бути героєм і ставати з часом ще кращим. Не виключено, що миттєвих змін на краще не буде, в чомусь навіть може стати важче, але «дорогу подолає той, хто йде», результат виправдає зусилля.

А який він – результат? В чому сенс боротися за всі ці прекрасні слова? Чи не варто просто розслабитися й отримувати задоволення від атракціонів «з доставкою додому»?

Може, комусь і варто. Але така людина ніколи не знайде щастя «справжнього». Коли ми щось робимо, то цінуємо результат праці. Ми вкладали частки душі в кожний рух, напруження м’язів і нервів. Ми, можна сказати, перенесли себе ще в якусь сутність, в річ. І тільки ми та найкращий у світі спостерігач зможемо оцінити, наскільки та річ вийшла прекрасною. Якщо це меч, то візерунок булату, вигадливе травлення, потужність рукояті та леза, якщо це хліб – теплий глибокий запах, колір апетитної скоринки, та смак, що ввібрав у себе неймовірну кількість Сонця. Вільна людина, яка міцно стоїть на ногах, здатна піднятися після падіння, може перетворити саме життя на витвір мистецтва, зробити його насиченим, смачним, потужним, гострим, глибоким, дивовижним! І такий шанс закривають від нас якісь картинки на «блакитному екрані», пафосні ведучі, бандити або спецназ, в’їдливі критики, вульгарні коміки й ціла кагала рекламістів… Сказати просто. Сьогодні слова вже мало важать, бо всі поняття дискредитовані тими самим рекламістами. В такому разі я виступаю рекламістом світу, де є можливість отримати реальну насолоду від життя, а не якийсь палений сурогат кіоску з екраном. Але захотіти Вам доведеться самим. Припинити розмовляти і почати діяти. Less talk, more action.

Опубліковано на Порталі українця VOX

KulturтектонікаVisual'неЖурналізмПсихологічні одноборстваХворе питанняЧасу Дух

Максим Холявін • 18.02.2011


Previous Post

Next Post

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *

Plugin Sponsor Credit To Top 10 Engineering Colleges Anna University