Нажаль, знайти однозначно дієвий для всіх спосіб вийти з описаної «Матриці» неможливо, так само, як неможливо взагалі знайти щось «для всіх». Але можна зазначити декілька необхідних кроків назустріч більшій свободі й кращому розумінню себе в світі.
Комерційна журналістика – це одна мегареклама. Реклама приваблює нас за допомогою тиску на різноманітні потреби, встановлення асоціацій між товаром та насолодою задоволеної потреби, най би товар безпосередньо до неї й не має жодного відношення. Так само журналістика приваблює нас до реклами всередині себе за допомогою тиску на наші сподівання, бажання і… страхи. «Потурання низьким смакам» засуджується етикою, але сьогодні вже не треба прямо так відверто потурати саме «низьким смакам». Можна крутити передачі еротичного толку в призначений для них час, а прайм-тайм заповнювати шоу і серіалами. Найбільш «низькими» за смаком в тих серіалах будуть два різновиди:
ситкоми: ситуаційні комедії, що перекочували до нас із Заходу: «Моя прекрасная няня», «Счастливы вместе», «Папины дочки». Зазвичай виробництво таких телефільмів у СНД частіше за все є рімейками американських ситкомів. Сценарії їх створюються за визначеними шаблонами, що примітивізує картину життя. Докладно можна почитати на ВікіпедіЇ: http://ru.wikipedia.org/wiki/Ситуационная_комедия
кримінальні серіали: чий сюжет тісно замішаний на діяльності правоохоронних органів або кримінальних структур. «Глухарь», «Менты», «Бригада» тощо.
Якість серіалів варіюється від низького до середнього рівня (за критеріями: сценарій, гра акторів, фабула).
Телевизор – это просто маленькое прозрачное окошко в трубе духовного мусоропровода.
Виктор Пелевин
Зайшов я якось на блог Тіни Канделлакі й побачив серед іншого голосування на тему «Якому жанру журналістики Ви віддаєте перевагу». Для мене як людини, що торкнулася журналістської освіти, така тема проста і досить зрозуміла з точки зору визначень, а от споживачам інформаційних продуктів треба було роз’яснити, що до чого. Пані Тіна з цим впоралася дуже добре, але потрібно зробити декілька наголосів з точки зору іншого спеціаліста… пардон, бакалавра. =)
Розписана окарина
Етнічні інструменти дозволяють проникнути в саму суть музики, розкласти її на складові й відчути кожну частинку окремо. Етнічні інструменти – джерела першозвуків, із яких потім будувалася класична музика. Як сказав один композитор: «Ми не вигадуємо нічого нового, ми тільки обточуємо те, що народ створив до нас». Отже, під час освоєння майстерності класичної композиції – треба дізнаватися – «чим живе етнос навколо». Бетховен спостерігав народну музику, сам Рахманінов сполучав у своєму фоновому оточенні циганські романси і духовну музику. Отже, джерело величі, як завжди, знаходиться в елементарному світі – світі народних сопілок, окарин, трембіт, скрипок, ударних та інших цікавих інструментів.
Ціна слави - копчений Брюс
Як показує досвід, щоби стати героєм, інколи зовсім не треба перенапружуватися, проходити вогонь-воду-мідні-труби, або рятувати заручників із будівлі «Накатомі Плаза», як легендарний Джон Макклейн. Достатньо потужного руху рукою, яка запустить пакет з пластиком й іншими твердими відходами в призначений для них контейнер. І Земля врятована! Ні, це не якийсь там «внесок», «дякуємо-за-співпрацю» і бла-бла, це й є порятунок Землі, а Ви є тим, хто безпосередньо цим займається. Right here, right now.
Але не завжди все гладко на дорозі справжнього героя. Інколи ми просто не маємо ніде поруч того самого заповітного сітчастого контейнера жовтого кольору чи не знаємо, де він поруч є. Героїчна хода рециклінгу в славній Україні тільки починається, маємо проблеми зростання. Вашому покірному слузі довелося нещодавно разом із Дружиною здійснити хрестовий похід з винесення пластикового сміття. Зауважу, що його об’ємна частка сильно переважає м’які органічні відходи. Якщо відходів їжі набирається ледь-ледь маленький пакетик за кілька днів (та й то, швидко викидається лишень через запах), то пластика швидко набивається великий супермаркетський пакет. А тут ще так вийшло, що нинішнє місце дислокації знаходиться поза зоною обслуговування компанії «Грінко». Тому питання пластику постає досить гостро. Звісно, що нема палкого бажання кожний раз кудись перти пакет зі сміттям, але героїчна половина, очолена екологічною свідомістю, не дає спокою половині лінивій. Тож вкотре довелося схопити пакет і понести, і понести!
«И поволок! И поволок! И поволок!» (с) А. Пушной
Спочатку маршрут лежав так, що донесли з Дружиною пакет від Політеху аж до Стрілецької. Вдруге Дружина власноруч дотягла пакет до Саксаганського. На днях я повторив її подвиг. Ввімкнув у плеєрі цікавий єврейський progressive metal, якраз пісеньку нижче,
«И поволок! И поволок! И поволок!» (с) А. Пушной
Подумають люде: «Ну, дурний! Ну на фіга?!» Тому що рятую Землю. І найкрутіших героїв рециклінгу закликаю за собою. =) Для полегшення нашої справи я навіть започатковую таку річ, як відмічання місць, де є контейнери. Нажаль, офіційної карти їхнього місцеположення я не знайшов, тому доводиться поки що орієнтуватися за власними спостереженнями. Розміщую тут посилання для полегшення життя подібним мені любителям зеленої справи.
Переглянути Карта розташування контейнерів твердих побутових відходів у Києві на карті більшого розміру
За логікою, покрита певна частина Солом’янського району, майже всі подвір’я на Саксаганського й суміжних з нею вулицях, ледь не на кожному кроці вони стоять на Подолі, в бік ст. метро Контрактова площа. Негусто з інформацією, але я сподіваюся, що далі буде більше, а також надіюся на допомогу шановної громади. =)
Якщо є можливість і бажання допомогти, пишіть мені на пошту maxs-x@meta.ua