Персональний сайт Максима Холявіна

1 коментар

Поетичний кінематограф Андрія Тарковського

Андрій Тарковський

Андрій Арсенович Тарковський

Кіно Андрія Тарковського – потужне поетичне явище. Можна сказати, Тарковський затвердив, що музичність і поетика можуть існувати в будь-якому роді Мистецтва. Завдяки йому фільм можна сприймати не як третинну реальність, а як образну структуру, нелінійний рух, «радіальну фабулу». Не лякайтеся страшних слів, я поясню. =)

Звичайне кіно – сюжетне, тобто – прозаїчне. Потрібні герой, героїня, часом ще героїн, зав’язка, кульмінація, розв’язка. Іноді ще епілог. З часом став необхідним happy end. Рух оповідання в кіно став лінійним: початок – середина – кінець. Зрідка в нього вставлялися елементи нелінійності – передісторії, спогади. В поетичному кіно кожний образ, кожний кадр вимальовують загальний сенс за принципом матриці, мозаїки. Я уявляю собі поетичний фільм кулею, зібраною із «сот» – шестикутників, де кожна сота – кадр, пов’язаний з іншими єдністю не хронотопу, а сенсу, смислового зв’язку.

"Андрій Рубльов". В головній ролі Анатолій Солоніцин

Ядром поетичного фільму є тема – набір питань, ідей чи наративів, ядро створює навколо себе втілення – відеоряд, зітканий з кадрів, сцен. Сюжет, тобто зовнішній рух, у такому фільмі є мінімальним, все відбувається на архітектонічному рівні, для якого відео є лише поверхнею, на якій відображені поштовхи з глибини. Таким чином утворюються символи, метафори. Тобто відбувається те саме, що й з віршами. Музика відносно цього має іншу природу, вона виражає ядро сенсу безпосередньо, без застосування проміжних етапів. Сама музична структура відповідає структурі сенсу, її не треба розгадувати, хіба що декодувати в слова задля повного емоційного контакту – т.зв. «розуміння» музики.

Дивитися кіно Тарковського одночасно важко й приємно. Воно під зав’язку завантажує інформацією, оголює глибинні філософські проблеми з-під покрову побуту, а також наскрізь пронизане тонким екзистенційним сумом. Не обійшлося тут без горезвісної «слов’янської душі», але в Тарковського все ж таки більше сили, більше життєствердження, най би не в словах, але в образах. Природа, тварини, селище, селяни…

А ці дивовижні сцени, коли люди нічого не кажуть, навіть не рухаються, тільки шумить вода, вітер, дощ… Тарковський показує, як людина думає. Взагалі його фільми через свою метафоричність дуже схожі на сон. Але насправді то не сон –  то сам рух думок усередині нас. Просто образ фільму враховує підсвідомість, яку ми зазвичай відкидаємо, недооцінюємо. В фільмі вона розкрита, її символічне мислення вільно тече в формі образів разом із музикою. От, до речі, ще цікавий момент – у Тарковського музика не втрачає самостійність, не перетворюється на саундтрек, вона взагалі не залежить від дії, а сама задає ритм і якість її. З таким підходом режисер може абсолютно вільно використовувати класичну музику без шкоди для неї. У Тарковського грають Бах, Перселл, фольклор, експериментатори.

Також велику виразну силу має озвучування як таке. У фільмі «Ностальгія» особливо напружені моменти роздумів підкреслені жахливим звуком нарізання заліза електропилкою. Так само виють тяжкі думки у «піддашші» черепа. Так переслідують параноїка нав’язливі ідеї.

Окрема тема – образи жінок.

"Дзеркало". В головних ролях Маргарита Тєрєхова, Ігнат Данильцев, Олег Янковський

Як же Тарковський уміє показати Жінку та Жіночність! У нього жінка – одночасно щось ефірне, в вищій мірі духовне, а заразом і щось дуже матеріальне, плотське, осяжне на доторк. Коли дивишся на них, то майже фізично відчуваєш м’якість і тепло їх шкіри – так струменять по їх тілах нічні сорочки, сукні, так вкладене їхнє волосся. Материнство надає їм ще більшої жіночності, привабливості. Мабуть, Тарковський один із тих небагатьох художників, хто зміг показати глибину кохання в шлюбі, а не тільки яскравість пристрасті. Шлюб у нього – жар, а не бліда подоба колишньої юнацької закоханості. В сучасному кіно саме так, бо воно втілює стереотип романтизму. Адже чарівна казка закінчується шлюбом, а далі, мабуть, життя теж закінчується. В житті не так.

"Ностальгія". Доміциана Джордано

Життя довше і складніше, в житті треба жити після шлюбу (як то люблять питати «чи є життя після шлюбу?»), тому мало пережити сам лише період «квітів і цукерок», мало затерти кути і неспівпадіння, треба ще зануритися так глибоко в людину, аби зрозуміти, наскільки багато вона значить для тебе, наскільки вона невід’ємна тепер від тебе. Шлюб може бути щасливим тільки для тих, хто вміє відчувати глибоко, хто не зупиняється на феєрії пристрастей, заквашених на гримучій суміші сексуальності та егоїзму. Тарковський і передав оцю глибину. Мабуть, до кінця осягнути її я зміг тільки коли сам одружився. =)

"Сталкер". В головних ролях: Олександр Кайдановський, Анатолій Солоніцин, Миколай Грінько

Ще син Андрій схожий на батька Арсенія. Поетика світогляду в них перегукується, недарма в фільмах сина часто звучать вірші батька. Дослідниця творчості Тарковського-молодшого Майя Туровська свідчить про «буттєвість» його фільмів, те саме можна сказати й про батька. Мабуть, Арсеній Олександрович один із тих небагатьох дійсно реалістичних письменників, який просто пропускає буття через себе, намиває в собі, наче в ситі, золото та дорогоцінне каміння. Звідси й проста форма віршів, без надскладних метафор, але за тою простотою приховується саме життя, а воно не може бути занадто простим.

Андрій Арсенович – класичний. В нього присутня концентрація духу навколо теми творчості. Він теж самозаглиблено духовний. Часто присутній біографічний елемент у його картинах абсолютно не схожий на сучасну нудотну само рефлексію. Це живий біографізм, помножений за законами поетики на загальнолюдський досвід, тобто в потрібній мірі узагальнений. Такий біографізм не просто змальовує картинку життя, але вчить, аналізуючи себе. Так мудрець може повідати свою історію учням в якості навчення, приклада, основи власної мудрості. Мабуть, саме через ту класичність так добре сполучається з фільмами класична музика. Християни можуть назвати стрічки – фільмами-молитвами, або навіть фільмами-діалогами з богом. Насправді це фільми-інтроспекції, фільми-дзеркала, що не просто відображують життя, але змушують зазирнути всередину самого себе, роздивитися власний світ, переоцінити його та співставити зі світом зовнішнім. Якщо це й є пошук бога, то пошук той відбувається глибоко всередині, а не зовні.

Напевно, саме тому душа так тішиться усіма тими статичними образами в кадрах, задумливими та засмученими обличчями, віршами, монологами і природою, природою… Дріб’язкові смути людського світу постають такими незначними перед картиною Людини та Природи, коли вони стоять віч-на-віч, відчайдушно відкриті одне до одного. Картина навіть краща, ніж повернення горезвісного блудного сина. Взагалі, Природу можна віднести до ще одного достоїнства фільмів Андрія Арсеновича. Він був одним із тих віруючих Майстрів, чия віра (образ бога) як уособлення прагнення до духовної гармонії знаходила відображення в образах саме Природи, первісного, прадавнього, найбільш основного й притаманного життю, вибачте за каламбур, «природного».

Поетика повинна залишатися в мистецтві. Поетика є наближенням до універсальності краси, до леза… ні, не бритви, як то закріпив Єфремов, але – меча, тонко відточеної катани. Саме тому потужність архітектонічного руху фільмів Андрія Тарковського настільки важлива в кіномистецтві. Хотілося б, щоби більше режисерів потроху відривалися від матеріального моралізму та дешевої комерції в кіно й наближалися до творінь Майстрів. Наприклад, як це зробив цілком собі популярний Даррен Аронофскі у своєму «Фонтані», як це зробив Грегорі Кольбер у своєму проекті «Попіл та сніг». Картини, схожі до наведених, є вже не просто розбором життєвого польоту, але прокладанням нових маршрутів для мандрів духу та тіла… навігацією душі.

Сайт, присвячений Андрію Тарковському

Visual'неАр[т]хітектонікаАрт

Максим Холявін • 29.09.2010


Previous Post

Next Post

Comments

  1. Kottj 14.10.2010 - 12:39 Reply

    Максимо, тобі треба почитати Історію теорій кіно.

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *

Plugin Sponsor Credit To Top 10 Engineering Colleges Anna University