Персональний сайт Максима Холявіна

KULTURKAMPF: Інструкція із самоексплуатації

Генріх Фрідріх Фюгер. "Прометей несе вогонь людям" (1817 р.)

Наступним питанням постає: «А як же добитися змін? Що треба зробити, аби життя стало кращим?»

Питання з одного боку – складне, з іншого – просте.

Не існує одного рецепта на всіх – це правда. Проте ми можемо ділитися досвідом, й десь там, посеред усіх слів, знайдеться імпульс для змін.

Перша умова змін – перемагати себе.

Трошки раніше я писав про психологічні одноборства. Так от, першою і найважливішою умовою їхньої дієвості є глибоке відчуття себе. Ми звикаємо до себе. Як казала одна моя подруга: «Ти не зможеш обманути самого себе, того хто знає тебе найкраще». Брехати собі й не треба, бо брехня – це побіг, а побіг – це програш. Щоби ти в якості свого власного… ні, не ворога, а спаринг-партнера, вийшов із туману, треба зняти з життя покров автоматизму. За дні й роки разом із самим собою ми звикаємо реагувати на речі одноманітно. Черствіємо, наче хліб. Але хліб – то кінцевий результат. Його благо в тому, що він наситить когось. Якщо Ви не збираєтеся стати чиєюсь їжею (може й власною), треба рухатися. Для цього – вмикаємо свідомість. Свідомість виникла в нашій голові як свічадо, в якому ми бачимо себе. Інколи надмір задивляння туди призводить до втрати самоконтролю, але в даному випадку дивитися на себе треба буде частіше. Тут я казав, на які питання треба відповісти, щоби визначити подальші дії. А щоби ті дії виконати – необхідно пам’ятати – яким ти хочеш бути – і порівняти той образ із собою, який є. Якщо виникає незадоволення – згадай мить свого піднесення, натхнення (подію з життя, майбутній пряник, улюблену музику тощо…), згадай омріяну мету і зроби рух їй назустріч. Заспівай, закричи, загарчи, стисни кулаки. Це й буде твій психологічний – атемі.

Можна скільки завгодно бити себе кулаками і кричати: «Давай», – але це не матиме сенсу, бо ж ти не знатимеш, що ж, власне, «давати». Все треба робити по порядку:

  1. Спочатку оглянути ворога – себе в дзеркалі свідомості.
  2. Потім – зрозуміти тактику ворога та визначити прийом для гармонізації його агресії – згадати свою мету, ідею.
  3. Виконати вхід – пробудити своє натхнення.
  4. Нанести атемі – заспівати, закричати тощо…

Інколи останній пункт набирає форми того самого «биття» і «давай», але тепер воно виступає завершальною ланкою циклу. Сама форма визначається кожним індивідуально. Мені самому подібний підхід дуже допоміг буквально пару днів тому. Я мав супроводжувати дуже близьку мені людину на операцію в Києві. Люблю це місто, але він постійно воліє боротися зі мною як мешканцем рівного морського узбережжя своїм рельєфом та іншим складом повітря. А тут іще й страшенна спека. Одним словом, я дико втомлювався, бо доводилося багато знаходитися на ногах та відпочивати в незручних місцях, бо не завжди вдавалося повернутися до місця дислокації. На додачу ще й стрес хвилювання за Людину вирував, прихований камінною стіною необхідності та відповідальності. Все це мене мало не зруйнувало. Вже почав був відчувати, як у душі ворочається слабина, як стебло духу починає тріщати під бажанням кинути все й відпочити. Це відбувалося якраз під час сходження на черговий київський пагорб. Але тоді я згадав філософію Ніцше, згадав власне прагнення бути сильною людиною, долати життєві перешкоди. Подумав: «Але ж воно і є перешкода, випробовування духу та тіла! Як я міг не помітити цього за завісою побуту?!» Згадав тоді щось із улюблених композицій, заспівав під ніс і покрокував маршем нагору. Ноги нили і вили, але йшли. Під кінець поїздки психіка все ж таки почала давати збої – ще треба багато гартувати її – але бій був виграний, здоров’я Людини було виправлено, і я навіть зміг вловити декілька екзистенційних станів до від’їзду. Тому цей досвід записаний перш за все для Вашого покірного слуги. =)

Друга умова змін – залишайся на висоті.

Побутовщина та рутина постійно контратакують нас на життєвому шляху. Навіть люди з дуже розвиненою свідомістю та високим інтелектом часто стають мало не своїми протилежностями під тиском часу. Згадувати мрію варто не тільки у випадках прямого двобою із самим собою. Чим яскравіше ми її змальовуємо, чим краще пам’ятаємо її, просочуючи нею більшість своїх учинків, тим ближче вона до нас кожний день. Мрія, насправді, – не стан майбутнього, це стан теперішнього, бо мрія і шлях до неї – суть одне. Мрія – це перебування в найкращих речах життя, буття саме таким, яким ти хочеш бути, робити те, що хочеш робити – постійно. Мрія – це твоє власне коло творіння та споглядання.

Його страшний ворог – погодинна психологія. Що це таке? Це споживацьке явище зневажливого ставлення до роботи. Ось приклад: нещодавно довелося мені зайти з нареченою в аптеку за ліками. За стійкою було двоє жінок – старша і молодша. На питання про препарат одна одразу сказала: «Ні, немає!» – а друга полізла в холодильник і знайшла там аналогічний за дією засіб. При цьому старша все намагалася довести їй на словах, що в них нічого подібного нема. Це прояв погодинної психології. Старша віддає перевагу тому, щоби пересидіти визначений час і отримати свою платню, а молодша віддала перевагу ефективності праці та можливому збільшенню тієї платні. До того ж, вона виявила знання асортименту ліків, а своїм приязним ставленням до клієнтів зробила внесок до «банку послуг». Адже нам тепер у певному випадку краще буде звернутися саме до неї, бо ми вже знаємо, що вона нам не нагрубить і не збреше. Я вже не кажу про можливі етичні засади її вчинку. В будь-якому разі – це професіоналізм і компетентність. Може бути, що й старша колега нічим не гірша, але її згубила погодинна психологія. Так само себе вів електрик з моєї колишньої бригади, коли манкірував робочі завдання. Їхня спільна риса – відсутність задоволення від роботи, взагалі – від творчості у формі корисної дії. Якщо вкладати в роботу душу, то, по-перше, збільшується кількість духовності на годину, по-друге, більше шансів отримати подяку за працю. А подяка так само необхідна працівнику, як і матеріальна винагорода.

Робіть так, щоби всі Ваші справи ставали частиною Вашої мрії, шляху до Вашої мети. Перетворюйте обов’язок або на задоволення, або на випробовування для «прокачки досвіду», нехай все, що Вас не вбиває, робить Вас сильнішими. 😉 Коли кожний працівник підходитиме до роботи принаймні з мінімумом душі, то зміниться не тільки якість продуктів, але й відношення до життя у всьому суспільстві.

Третя умова змін на краще – синиці в руках.

Стратегічне мислення повинно бути сміливим і закидати стріли до обрію. Але дійти до мети можна тільки за допомогою маленьких кроків людських ніг. Туди не донесе ані транспорт, ані навіть сам час. Тільки «праведні бої», як то назвав Пауло Коельйо, наближають нас до мети і утримують мрію поруч. Тому нехай журавлі в небі не стають на заваді синицям в руках.

Справжній патріотизм, наприклад, проявляється з малого. Не кидати сміття під себе, поважно ставитися до співгромадян, дотримуватися чесності навіть у дрібницях – ось фундамент для великих політичних зрушень. Знати свої та суспільні потреби, проявляти ініціативу до самостійного покращення умов проживання або долучення до таких ініціатив – ось що треба справжньому патріоту. Тоді навіть без потужного важеля політичної влади він зможе перевернути купку дрібних проблем. Великі купи з таких малих і складаються. Повага до сповідуваних цінностей здобувається «плодами», тому задля зміцнення національної ідеї з українською мовою на устах повинні здійснюватися позитивні вчинки, добробут має бути прив’язаним до культури. Не варто закидатися на величезні політичні проекти, бо вони часто не враховують оті малі речі-тріщинки, через які бува й дамби руйнуються. Можливо, такі дії й не виглядатимуть ефектно, але будуть по-справжньому ефективними. І так само у будь-якій справі. Мета може бути дуже високою, але досягти її можна маленькими, але впевненими кроками. Раз і два, раз і два.

Претендувати на оригінальність немає сенсу – ці правила виведені ще раніше. Важливо тільки постійно відтворювати їх у нових ситуаціях, на нових прикладах. Тобто, як уже було сказано раніше, треба ділитися досвідом. Сподіваюся, у словах вище знайдеться принаймні парочка імпульсів. =)

KulturтектонікаГармоніяПсихологічні одноборстваСофізмЧасу Дух

Максим Холявін • 11.08.2010


Previous Post

Next Post

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *

Plugin Sponsor Credit To Top 10 Engineering Colleges Anna University