Персональний сайт Максима Холявіна

Психологічні одноборства.

Кандзі написання Айкідо

Невеличкий вступ до теми.

Цей екзерсис є ще одним відкриттям для мене принципів, дуже наближених до Айкідо – видатного своїм прагненням до Гармонії одноборства. Хоча в тексті всього лише одна цитата зі слів О’сенсея Уешиби Моріхея, велика частка самого духу такого розуміння конфлікту завдячує саме його прикладу, його досвіду, втіленому як у системі прийомів, так і в літературно-філософському спадку. Проте сам шлях сюди прокладений завдяки філософії Фрідріха Ніцше з її ненастанним рухом уперед, до ще більших і кращих вершин духа і тіла людини. Хоча, на перший погляд, означені досвіди думки або ніяк одне до одного не відносяться, або навіть суперечать одне одному, то це лише на перший погляд. У тонких структурах обидві філософії є виявом аристократичного потягу до розвитку й утвердження нових Гармоній у житті та Всесвіті. Я сподіваюся, що подані невеличкі правила є лише першим кроком з вивчення динаміки суспільних протиріч і їхнього тісного зв’язку із темою сутності Гармонії.

О'сенсей Уешиба Моріхей

Досить неприємною проблемою до недавнього часу залишалася необхідність учити, переконувати. Скоріше за все, подібний підхід був продиктований юнацьким максималізмом, примноженим природною схильністю до цього самого максималізму. В цілому справа надбала форми такого собі «занепокоєння» непрогресивністю та застійністю поглядів навколишнього суспільства. Проте, досвід показав, що в будь-якій мірі агресивне просування ідей призводить до ще більшого замикання людини всередині психічного панцира. Тому моральні «цкі» та «гері» малоефективні, особливо у справі спілкування із інтелектуальними колами. Люди в таких колах є індивідуалістами за визначенням, тому найменша жорсткість знаходить у них активний опір засвоєнню нового. Задля справедливості зазначу, що існує тип людей, який навпаки – потребує саме агресивного, «армійського» підходу в життєдіяльності. До такого типу відноситься переважно робітничий клас міського суспільства, схильний до авторитарних систем взаємодій.

Видатна пані Марія Монтессорі в концепції педагогіки провадила принцип «створення середовища», яке сприяло пізнанню дитиною того чи іншого аспекту буття. Приблизно те саме стверджую в справі пропаганди прогресивного, діяльного світогляду. Не треба бомбардувати людину аргументами, неможна постійно займати позицію оратора – це, по-перше, виражає неповагу до персони респондента, по-друге, з часом призводить до відношення до оратора як до клоуна, що тішить публіку пафосним дриганням руками та ногами. Набагато правильніша позиція – слухача. Про це писав пан Дейл Карнегі в своїх роботах з предмету, названого нині public relations. Під час слухання кореспондент виконує щонайменш дві функції: 1) отримує необхідну інформацію, 2) виражає повагу до думки співбесідника, створюючи тим самим канал комунікації. Людині притаманне почуття подяки, тому респондент прислухатиметься до Вашої думки в зворотних репліках. Але це відбудеться не раніше, ніж канал все ж таки буде встановлений, тобто Ви дасте людині висловитися, знайти розуміння у Вашій персоні. Можете бути впевненими, по тому вона обов’язково Вас вислухає і прислухається. Однак тут виникає ще декілька нюансів.

По-перше, потрібно зберігати фокусну психологічну відстань, чітко дотримуватися соціального лібрето. Часто буває, що т.зв. «друзі» перетворюють знайомих на смітник для їхніх безкінечних проблем, не зважаючи на власні життєві колізії цих знайомих. Ефективного спілкування в такому випадку не буде і воно швидко припиниться, якщо, звісно, не матиме місце особлива психологічна гра в сповідь. Другий нюанс (в принципі, тісно пов’язаний з першим) полягає у збереженні активної позиції в розмові. Тобто неможна на позиції слухача повністю переходити в пасивний стан, тоді неможливо буде корегувати думку респондента. Як казав шановний О’сенсей Уешиба Моріхей, «компроміс не означає поразку».

І найголовнішим є правильне розуміння розмови та конфлікту. Так, саме конфлікту, бо має місце протиріччя між прогресивною та застійною позицією. Метою розмови та конфлікту має бути… його розрішення. Для конструктивності ми не повинні вважати себе апріорі правими та самим замикатися всередині психічного панцира. Акт спілкування має стати актом як взаємного пізнання, так і випробовування власних позиції, а отже – самопізнання. Завдання кореспондента щодо респондента є пробудження його творчості, стимуляція активності, натхнення до звершення великих і добрих справ. Прагнення чистого підкорення власній волі властиве лише для первісних етапів людської еволюції, тепер ми маємо розуміти, що справжня перемога лежить у сфері духу, а не тіла, і найперша та найвища влада – це влада над самим собою. Стверджуючи певну ідею, ми маємо пам’ятати, що нашим головним прагненням є встановлення Гармонії, а отже будь-яка сприятлива для Гармонії ініціатива – сприяє й нам самим. Навіть якщо, на перший погляд, та ініціатива суперечить нам чи виходить за рамки нашого розуміння. Саме в такому випадку відбувається перевірка і можлива переоцінка цінностей, випробовування себе на довершеність у духовності, на майстерність відчуття життя. Адже воно дуже мінливе, тому змінюються й пропорційні відношення між елементами гармонійних систем, чиє рівняння й дає Еквілібріум, славнозвісну Рівновагу.

Коли ми використовуємо прийоми таких от моральних одноборств, то повинні постійно пам’ятати про названу раніше вищу мету їх застосування. Тільки тоді ми зможемо зробити по-справжньому прогресивний крок по сходинках еволюції.

KulturтектонікаГармоніяКонфліктологіяПсихологічні одноборстваСофізм

Максим Холявін • 13.06.2010


Previous Post

Next Post

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *

Plugin Sponsor Credit To Top 10 Engineering Colleges Anna University