Персональний сайт Максима Холявіна

Інформаційний шум

Насправді, сучасний стан інформаційної сфери є викиданням реплік у порожній простір. Таке відбувається через інстинкт домінування, що змушує власну думку ставити понад іншими, вважати єдиною вартою уваги. Тому відбувається інформаційна інфляція, де реалізовані в текстах досвіди багато в чому дублюються, мало проробляються, стає дедалі менше висновків. Через це також з’являється ілюзія пришвидшення процесів життєдіяльності людської цивілізації, бо кожне нове повідомлення дійсно вважається новим, а отже кількість нового постійно примножується. Саме це інформаційне «прискорення» є наслідком технічного прогресу, що створив нові комунікаційні засоби. Насправді ж прискорення як такого немає, є тільки велика кількість дублювання повідомлень (як у журналістиці, так і в мистецтві), що самі по собі мало відрізняються. Поняття «загубитися в океані інформації» втрачає чинність, бо при більш докладному аналізі «океан» зникає, тобто диференціюється за певною кількістю тем. Всередині таких тем повідомлення будуть мало одне від одного відрізнятися.

Першим шляхом виходу із такої дивної ситуації з інформацією є тренування вміння відрізняти дійсно важливе від прохідного. При такому методі сприйняття головним критерієм якості повідомлень є їх ефективність. Немає сенсу в жодній оперативній новині, якщо відсутнє висвітлення причинно-наслідкових ланцюгів і висновки. Звісно, це неможливо застосувати щодо всіх новин. Деякі мають значення самі по собі, наприклад, повідомлення про погоду, слизькі дороги або стан біржі. Проте яке має значення інформація про пожежу, якщо в ній нема жодного слова про причини пожежі, наслідки і яким чином це має позначитися на житті аудиторії? Інформація про пожежу має сенс тоді, коли встановлено, що спалах відбувся через брак у газовій плиті такої-то марки, і власникам таких самих плит треба перевірити їхню справність. Такий підхід можна застосовувати до багатьох репортажів, мистецьких оглядів, і особливо – Інтернет-повідомлень. Розбірливість дозволяє уникнути впливу інформаційного шуму і зосередитися на справді важливих речах.

Для самої журналістики виходом є перехід на засади діалогу. Якщо ми визначили сенсом журналістської праці пошук та висвітлення правди на користь суспільній гармонії, то найкращим вираженням цього методу є розгляд багатьох думок компетентних персон та представників пересічного суспільства. Тоді замість купи викинутих у простір реплік матимемо структуровану сферу фактів та інтерпретацій (думок), а також – можливість дізнатися про висновки експертів та зробити власні. Також це забезпечить журналістові об’ємне, різнобічне висвітлення питань, що відповідає етичним засадам.

Ці підходи дозволили б серед інформаційного шуму створити своєрідний острів компетентної та ефективної інформації, систему, де репліки багатьох інтелектуалів не звалювалися в невизначену безформну купу, а займали належне місце в темах. Але для реалізації цього журналісту треба обрати профіль філософа, бо без чіткого філософського підґрунтя не виникне мотивації до змін. Також постає питання про подвійну освіту – журналістську + профільну, яка дозволяла б орієнтуватися в темі висвітлення. Врешті-решт, ми підходимо до зміни ролі журналіста з гучномовця на модератора простору соціального мислення, арбітра суспільних колізій. Проте, ця тема заслуговує на більш докладний розгляд у подальшому.

KulturтектонікаЖурналізмСофізм

Максим Холявін • 16.03.2010


Previous Post

Next Post

Залишити відповідь

Your email address will not be published / Required fields are marked *

Plugin Sponsor Credit To Top 10 Engineering Colleges Anna University